крякнути
КРЯ́КНУТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до кря́кати 1, 3, 5.
Крякнула ворона на весь рот та й упустила рака в море (О. Стороженко);
А у степу ж ні гаю, ні ліщинки. То крякне крук, то коник заірже. Спеклося літо. Спека. Ні дощинки. Ген скіфська баба обрій стереже (Л. Костенко);
Починало вже зоріти, Качка крякнула (Я. Щоголів);
– Ондечки по других городах в калюжах крякає дві або три жаби, а в твоєму городі неначе горохом сиплють, аж ґвалтують (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Однокр. до кря́кати 2, 4.
Щось крякнуло, хряснуло, почувся стогін, далі тупіт ніг. Я також кинувся навтьоки (Ю. Мушкетик).
3. перен. Однокр. до кря́кати 6.
В кабінеті зразу стало шумно, задвигтіли крісла, хтось крякнув, встаючи (Б. Левін);
Товстуля позіхнула на весь рот, смачно крякнула (Ю. Винничук);
Чапай сконфужено крякає, але марку тримає (С. Жадан).
Значення в інших словниках
- крякнути — кря́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- крякнути — -ну, -неш, док. Однокр. до крякати 1), 3-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крякнути — КВА́КАТИ (про жаб — уривчасто кричати), КУ́МКАТИ, КРУ́МКАТИ, КРЕКТА́ТИ, КРЕКОТА́ТИ підсил., КРЯ́КАТИ, РЕ́ХКАТИ діал. — Док.: ква́кнути, ку́мкнути, кру́мкнути, кря́кнути. (Горнов:) Жаби квакають (М. Кропивницький); На ставку кумкали жаби (Н. Словник синонімів української мови
- крякнути — КРЯ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кря́кати 1, 3-5. Крякнула ворона на весь рот та й упустила рака в море (Стор., І, 1957, 29); Починало вже зоріти, Качка крякнула (Щог., Поезії, 1958, 291); Налив [Матюха Якову] у склянку «первака».. Словник української мови в 11 томах