1. Словник української мови у 20 томах

куйовдити

КУЙО́ВДИТИ, джу, диш, недок.

1. що. Те саме, що кошла́тити; кудлати; патлати.

Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (М. Коцюбинський);

Ніжна дівоча рука куйовдить милі кучері (Ю. Яновський);

Матвій п'ятірнею куйовдив чорну бороду (С. Чорнобривець);

Ранковий осінній вітрик куйовдив і пелехатив ялини на межі довкола цвинтаря (І. Чендей);

Вітер помчав до стайні, куйовдив стріху, а стукіт лишився в хаті (В. Дрозд);

Вона ліниво куйовдила моє волосся, а я млів від насолоди (О. Авраменко, В. Авраменко);

У Макаровому волоссі завівся вітер. Куйовдив, підштовхував – стільки чистого повітря (Люко Дашвар);

* Образно. Поривний вітер задирав сніг проти шерсті, куйовдив, вихрив, перекидав у порожні підворітні (Ю. Збанацький).

2. що і без прям. дод. Крутити, мести (про завірюху, вітер).

Надворі завірюха куйовдила, буря сумно вила у димар, холод у хату перся (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куйовдити — куйо́вдити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. куйовдити — КОШЛАТИ, кудовчити, скуйовджувати; (сніг, листя) крутити, мести. Словник синонімів Караванського
  3. куйовдити — -джу, -диш, недок. 1》 перех. Те саме, що кошлатити (про волосся, вовну і т. ін.). 2》 перех. і неперех. Крутити, мести (про завірюху, вітер). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куйовдити — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. куйовдити — Куйо́вдити, -джу, -диш; куйо́вдь, -дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. куйовдити — КУЙО́ВДИТИ, джу, диш, недок. 1. перех. Те саме, що кошла́тити (про волосся, вовну і т. ін.). Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. куйовдити — Куйовдити, -джу, -диш гл. 1) Всклокочивать. 2) Мести (о мятели). А що, Петре, чи далеко заїдемо? бач, яка хуртовина! бач, як куйовдить. О. 1861. V. 66. Словник української мови Грінченка