куйовдити

КУЙО́ВДИТИ, джу, диш, недок.

1. перех. Те саме, що кошла́тити (про волосся, вовну і т. ін.).

Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (Коцюб., І, 1955, 377);

Ніжна дівоча рука куйовдить милі кучері (Ю. Янов., IV, 1959, 197);

Матвій п’ятірнею куйовдив чорну бороду (Чорн., Пісні.., 1958, 68).

2. перех. і неперех. Крутити, мести (про завірюху, вітер).

Надворі завірюха куйовдила, буря сумно вила у димар, холоду хату перся (Мирний, 1,1954, 85);

Поривний вітер задирав сніг проти шерсті, куйовдив, вихрив, перекидав у порожні підворітні (Збан., Сеспель, 1961, 284).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

куйовдити — куйо́вдити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
куйовдити — КОШЛАТИ, кудовчити, скуйовджувати; (сніг, листя) крутити, мести. Словник синонімів Караванського
куйовдити — -джу, -диш, недок. 1》 перех. Те саме, що кошлатити (про волосся, вовну і т. ін.). 2》 перех. і неперех. Крутити, мести (про завірюху, вітер). Великий тлумачний словник сучасної мови
куйовдити — КУЙО́ВДИТИ, джу, диш, недок. 1. що. Те саме, що кошла́тити; кудлати; патлати. Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (М. Словник української мови у 20 томах
куйовдити — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
куйовдити — Куйо́вдити, -джу, -диш; куйо́вдь, -дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
куйовдити — Куйовдити, -джу, -диш гл. 1) Всклокочивать. 2) Мести (о мятели). А що, Петре, чи далеко заїдемо? бач, яка хуртовина! бач, як куйовдить. О. 1861. V. 66. Словник української мови Грінченка