кукільван
КУКІ́ЛЬВА́Н, КУКО́ЛЬВА́Н, у, ч.
1. Велика ліаноподібна рослина родини місяцеплідникових з вічнозеленими великими листками та дрібними квітами, має гіркі отруйні плоди.
В давнину кукольван використовували як отруту для риби, оскільки він приголомшує рибу, і тому її можна без зусиль витягнути руками з води (з наук.-попул. літ.);
Чагарники кукільвану поширені в Східній Індії, на острові Ява, південній частині Малабарського берега та в Амбоїні (з наук.-попул. літ.).
2. Плоди цієї рослини.
Як от рибалка, їздячи човном, кукольван розсипає, так той потайний зрадця Вуяхевич розсипав гіркі слова в козацькії душі (П. Куліш);
Із зерен кукільвану, що росте на о. Яві та має галюцигенні властивості, виробляють, зокрема, проносні ліки (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кукільван — кукі́льва́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кукільван — -у, ч. Рослина, що має гіркі та отруйні плоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кукільван — КУКІ́ЛЬВА́Н, у, ч. (Cocculus suberosus D. С.). Рослина, що має гіркі та отруйні плоди. [Хома:] Що ти, кукільвану об’ївся? [Андрій:] Не кричіть, тату, бо я й так злякався!.. (К.-Карий, II, 1960, 201). Словник української мови в 11 томах