куль
КУЛЬ, я́, ч.
Матеріал для покрівлі, зробл. з обмолоченого і обтрушеного від потерті снопа жита або пшениці.
По всій улиці коло кожного двора лежали купи соломи та стриміли кулі (І. Нечуй-Левицький);
Йому треба .. збити на кулі сорок кіп пшениці, – він помолотив би й машиною – діло невелике, – але йому до зарізу треба кулів: клуні й нові хати синам укривати (Г. Косинка);
– Збудували ми хліва [хлів].., своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили і ними вшили (В. Кучер);
На долівці в хатині він розтрусив два кулі соломи, вони полягали там покотом й відразу провалилися в сон (В. Шкляр);
* У порівн. Він зразу заплющив очі – і, як куль соломи, упав знову на ліжко... (Панас Мирний).
(1) Куль около́ту – сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним.
Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Г. Епік).
◇ Натруси́ти кулі́в див. натру́шувати.
Значення в інших словниках
- Куль — Куль іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- куль — див. жмут Словник синонімів Вусика
- куль — -я, ч. Обмолочений та обтрушений від уламків сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куль — Лантух, міх, мішок, мішечок, клунок, клуночок, торба, торбина, торбиночка, торбинка Словник чужослів Павло Штепа
- куль — СНІП (зв'язаний оберемок зрізаних стебел хлібних злаків та інших культур); КУЛЬ (обмолочений і обтрушений від уламків); ГО́РСТКА (невеликий сніп — переважно конопель). Словник синонімів української мови
- куль — КУЛЬ, я́, ч. Обмолочений і обтрушений від уламків сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі. По всій улиці коло кожного двора лежали купи соломи та стриміли кулі (Н.-Лев., 111,1956,81); — Збудували ми хліва.. Словник української мови в 11 томах
- куль — Куль, -ля́ м. 1) Вымолоченный снопъ. Дав йому він в'язочку сіна і куль соломи і міх полови. Ном. Употребл. для солом, кровель. Купила дві копи кулів. Батько, де текло, кришу поладив. Г. Барв. 249. 2) Связка камышу. Словник української мови Грінченка