1. Словник української мови у 20 томах

кульбаба

КУЛЬБА́БА, и, ж.

Трав'яниста рослина родини складноцвітих із жовтими квітками і стеблом, з якого виділяється молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром.

Зелений острів заквітчався рясними жовтими квітками кульбаби, неначе хто посіяв по траві зорі (І. Нечуй-Левицький);

Коли квітнуть сади, і тополі стоять у білому пусі, немов обліплені ватою, і кульбаби світять під хатою жовтими сонечками, – ось тоді Вишневі Пушинки живуть у саду, на волі (В. Близнець);

Обабіч степової дороги вітер оббивав пухнасті голівки кульбаби, розкидав невагоме насіння, мов білий лебединий пух (М. Руденко);

Між лопушиння й кульбаби височіла гонорова шляхта будяків, розливаючи медовий дух (Ю. Винничук);

// Квітка цієї рослини.

А там, по луках, світила жовта кульбаба (М. Коцюбинський);

Одцвілись кульбаби у гаю, Облітають, мов пороша біла (І. Нехода);

* Образно. Все пнеться у стовбур, випускає листя, а тоді – глип! – і всі бачать, що ти – не троянда, а кульбаба (В. Діброва).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кульбаба — Кульба́ба прізвище Орфографічний словник української мови
  2. кульбаба — -и, ж. Трав'яниста рослина родини складноцвітих, стебло якої виділяє молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром. || Квітка цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кульбаба — Рослина родини складноцвітих, поширена на всій земній кулі; листки утворюють розетку, квітки жовті, зібрані в кошичок; бур'ян (луки, сади, газони) і лікарська рослина; в Україні 12 видів, найпоширеніша к. лікарська; деякі види каучуконосні (кок-сагиз, крим-сагиз). Універсальний словник-енциклопедія
  4. кульбаба — Ку́льба́ба, -би, -бі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кульбаба — КУЛЬБА́БА, и, ж. Трав’яниста рослина родини складноцвітих, стебло якої виділяє молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром. Зелений острів заквітчався рясними жовтими квітками кульбаби, неначе хто посіяв по траві зорі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. кульбаба — Кульба́ба, -би ж. раст. Одуванчикъ, Taraxacum Dens Leonis Desf. Анн. 349. Словник української мови Грінченка