кульбаба
КУЛЬБА́БА, и, ж. Трав’яниста рослина родини складноцвітих, стебло якої виділяє молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром.
Зелений острів заквітчався рясними жовтими квітками кульбаби, неначе хто посіяв по траві зорі (Н.-Лев., II, 1956, 129);
Обабіч степової дороги вітер оббивав пухнасті голівки кульбаби, розкидав невагоме насіння, мов білий лебединий пух (Руд., Вітер.., 1958, 412);
На війні найзлісніший ворог той, що личкується в одежу свого супротивника. Отак і кульбаба — все в ній схоже на кок-сагиз — і корінь, і листя, і цвіт, і насіння (Вол., Сади.., 1950, 137);
// Квітка цієї рослини.
Одцвілись кульбаби у гаю, Облітають, мов пороша біла (Нех., Чудесний сад, 1962, 105).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кульбаба — Кульба́ба прізвище Орфографічний словник української мови
- кульбаба — -и, ж. Трав'яниста рослина родини складноцвітих, стебло якої виділяє молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром. || Квітка цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кульбаба — КУЛЬБА́БА, и, ж. Трав'яниста рослина родини складноцвітих із жовтими квітками і стеблом, з якого виділяється молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром. Словник української мови у 20 томах
- кульбаба — Рослина родини складноцвітих, поширена на всій земній кулі; листки утворюють розетку, квітки жовті, зібрані в кошичок; бур'ян (луки, сади, газони) і лікарська рослина; в Україні 12 видів, найпоширеніша к. лікарська; деякі види каучуконосні (кок-сагиз, крим-сагиз). Універсальний словник-енциклопедія
- кульбаба — Ку́льба́ба, -би, -бі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кульбаба — Кульба́ба, -би ж. раст. Одуванчикъ, Taraxacum Dens Leonis Desf. Анн. 349. Словник української мови Грінченка