1. Словник української мови у 20 томах

кундель

КУ́НДЕЛЬ, я, ч.

Собака з кудлатою шерстю, перев. вівчарський.

Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом, а кунделі Мовчать (Л. Глібов);

Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О. Ільченко);

А кундель і тут сатаніє од злості і так орудує лапами, що аж пліт ходором ходить (М. Стельмах);

Спущений з ланцюга здоровенний кундель, захлинаючись гавкотом, кинувся до воріт (В. Нестайко);

По бруку котився, підплигуючи, обруч у сліпучих спалахах надвечірнього сонця, а за ним із гавкотом гнався рудий кундель (О. Забужко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кундель — ку́ндель іменник чоловічого роду, істота вівчарка діал. Орфографічний словник української мови
  2. кундель — (вівчарський собака) чабанка, сов. вівчарка. Словник синонімів Караванського
  3. кундель — -я, ч., діал. Вівчарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кундель — КУ́НДЕЛЬ, я, ч., діал. Вівчарка. Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом, а кунделі Мовчать (Гл., Вибр., 1951, 7); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (Ільч., Вибр., 1948, 33). Словник української мови в 11 томах
  5. кундель — Кундель, -ля м. Собака овчарка. Щирий кундель степовик. Котл. Ен. 66. Вівчарки прехорошенько найкращого баранчика взяли та й патрають гуртом, а кунделі мовчать. Гліб. Словник української мови Грінченка