кури

КУ́РИ, е́й, мн.

Загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні.

Гафійка сиділа на призьбі за хатою. Біля ніг її кружились кури (М. Коцюбинський);

– Почекай, курей погодую та проведу тебе трошки (А. Шиян);

Стрiв я її з мiшком, а подейкували, що Ревека охоча до чужих курей (Р. Андріяшик);

Ваші напівсонні вуха лоскотатимуть грайливий щебіт пташок, дзижчання бджіл і ліниве сокотіння курей (Ю. Винничук);

// М'ясо цих птахів; курятина.

Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (І. Котляревський);

– Ой, коли б молодиці не пересмажили печені та курей (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) [І] ку́ри загребу́ть (заклюю́ть) <�Ку́рка ла́пою загребе́> кого і без прям. дод. – хто-небудь може пропасти або опинитися в скрутному становищі.

“Мене тут і кури заклюють”, – подумав Балабуха (І. Нечуй-Левицький);

Комірник Гнат вболіває душею, взиває до людей: – Без Радивона кури загребуть нас! (К. Гордієнко);

– А як ти дивишся, Саїд Алі, на те, щоб Мацієвського, Карімбая і ще кількох чоловік прийняти .. Мухтаров пожвавішав: – О, така розмова мені подобається! Бо нас тут і кури загребуть з тобою (Іван Ле);

– А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (М. Стельмах);

– Кури б тебе на попелищі загребли в післявоєнний період, якби не виручив робітничий клас (О. Гончар);

(2) [І] ку́ри не клюю́ть у кого, зі сл. грошей, а також зі словоспол. так, що – дуже багато, велика кількість.

У нього оце тепер – несподівано й тимчасово – так багато грошей, що їх і кури не клюють... (Т. Масенко);

В нього [Созоненка] грошей – кури не клюють (М. Стельмах);

– Голова сільради аж п'ять квитків узяв! – А Павло Степанович три... – Їм то можна. У них грошей – кури не клюють! (А. Дімаров);

(3) Ку́ри засмію́ть кого – хто-небудь своїми діями, вчинками і т. ін. викликає осуд, обурення, зневагу тощо.

– Треба відступати геть .. – Та краще втопитися в Дністрі, ніж відступати з такою “перемогою”... Нас же кури засміють (С. Добровольський);

Ку́рям (ку́рці, лю́дям) на сміх <�Ку́ри смію́ться> див. сміх;

Розво́дити хи́мині ку́ри див. розво́дити;

(4) Хи́мині ку́ри – що-небудь безглузде, пусте, не варте уваги.

– Ти б їй якусь пісеньку проспівав, кумедію розказав, з віршиком, значить, підсипався, сеє-теє на вухо шепнув, щоб якась кумерція була. А то плів-плів про химині кури. Один сміх і гріх (М. Стельмах);

Всі жовті картки були показані справедливо, як тим, так і іншим. І офсайдів ніяких не було, не вигадуйте химині кури (з Інтернету).