1. Словник української мови у 20 томах

куркулик

КУРКУ́ЛИК, а, ч., розм.

Зменш. до курку́ль.

– Куркулики наші посміхалися вже, раділи, а зараз ось які набожні стоять та тільки очима стріляють... (Мирослав Ірчан);

З далеких річок прикочували верхи на оленях чоловіки. Це були переважно середняки і дрібні куркулики (І. Багмут);

Іч, куркулик! Усе йому мало. Навіть на коні без діла не всидить. Мотузку суче (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куркулик — курку́лик іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. куркулик — див. багатий Словник синонімів Вусика
  3. куркулик — -а, ч., іст. Зменш. до куркуль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куркулик — КУРКУ́ЛИК, а, ч., зневажл. Зменш. до курку́ль. — Куркулики наші посміхалися вже, раділи, а зараз [за Радянської влади] ось які набожні стоять та тільки очима стріляють… (Ірчан, І, 1958, 288); З далеких річок прикочували верхи на оленях чоловіки. Словник української мови в 11 томах