курликання
КУРЛИ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. курли́кати і звуки, утворювані цією дією.
Летіли під весняними хмарами дикі гуси, курликали журавлі, і те призивне курликання довго бриніло в теплому й тихому повітрі (О. Донченко);
Споловіла кукурудза по городах та курликання журавлів все ще чимось нагадували Павлині ту першу осінь (Ірина Вільде);
І стогін, і сміх, і курликання журавлів – все злилося в єдину симфонію щастя (О. Бердник);
Десь у піднебессі за млою летіли з вирію журавлі – чутливе вухо Домовика вгадувало їхнє курликання і шелест крил (В. Дрозд);
// перен. Звуки, схожі на крик журавлів.
А курява підіймалась і застеляла шлях. Стихало курликання копит, і влягався пил (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- курликання — курли́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- курликання — -я, с. Дія за знач. курликати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- курликання — КУРЛИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. курли́кати і звуки, утворювані цією дією. Летіли під весняними хмарами дикі гуси, курликали журавлі, і те призивне курликання довго бриніло в теплому й тихому повітрі (Донч. Словник української мови в 11 томах