кухонька
КУ́ХОНЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ку́хня 1.
– Поки до чаю, то служниця кілька раз викликала пані в малу кухоньку (Леся Українка);
Спав Максим у тісній кухоньці, в закутку між грубкою і глухою стіною (В. Козаченко);
Солдати поки що оселилися в коморi, приробивши в нiй широку пiч i маленьку кухоньку (Р. Андріяшик);
Велика в'язка цибулi й турецького перцю висять над входом у тiсну кухоньку (В. Яворівський);
Добре, що я вибрала номер з невеличкою кухонькою, де можна приготувати каву таку, як люблю (І. Роздобудько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кухонька — ку́хонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кухонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до кухня 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кухонька — КУ́ХОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кухня 1. — Поки до чаю, то служниця кілька раз викликала пані в малу кухоньку (Л. Укр., III, 1952, 707); Спав Максим у тісній кухоньці, в закутку між грубкою і глухою стіною (Коз., Блискавка, 1962, 143). Словник української мови в 11 томах