кухонька
КУ́ХОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кухня 1.
— Поки до чаю, то служниця кілька раз викликала пані в малу кухоньку (Л. Укр., III, 1952, 707);
Спав Максим у тісній кухоньці, в закутку між грубкою і глухою стіною (Коз., Блискавка, 1962, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кухонька — ку́хонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кухонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до кухня 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кухонька — КУ́ХОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ку́хня 1. – Поки до чаю, то служниця кілька раз викликала пані в малу кухоньку (Леся Українка); Спав Максим у тісній кухоньці, в закутку між грубкою і глухою стіною (В. Словник української мови у 20 томах