кухонний
КУХО́ННИЙ, а, е. Прикм. до ку́хня 1.
Через хвилину все стихло, а через другу — вона побачила, як валка москалів бігом промелькнула повз кухонні вікна (Мирний, IV, 1955, 196);
— Прошу пробачити, товаришу Яремченку,— виправдовувався Біляєв, показуючи на кухонний безпорядок (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11);
// Признач. для кухні, який використовується на кухні.
Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні (Донч., III, 1956, 37);
Раптом у суміжній кімнаті, де Лариса складала хатнє та кухонне начиння, щось загуркотіло (Руд., Остання шабля, 1959, 63);
// Який працює на кухні.
Степанові Гуровичу.. допомагали по кухні його помічниця тьотя Поля.. та низенька кухонна робітниця (Коз., Сальвія, 1956, 28).
Кухо́нна лати́нь, жарт., заст. — неправильна латинська мова.
— А ви, Олексій Петрович, любите розважатися кухонною латинню й силогістикою? — каже миленький (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936. 185).
Значення в інших словниках
- кухонний — кухо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- кухонний — [кухон:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- кухонний — -а, -е. Прикм. до кухня 1). || Признач. для кухні, який використовується на кухні. || Який працює на кухні. Кухонна сіль — один із найважливіших харчових продуктів, хлористий натрій (NaCl). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кухонний — КУХО́ННИЙ, а, е. Прикм. до ку́хня 1. Через хвилину все стихло, а через другу – вона побачила, як валка москалів бігом промелькнула повз кухонні вікна (Панас Мирний); – Прошу пробачити, товаришу Яремченку, – виправдовувався Біляєв... Словник української мови у 20 томах
- кухонний — Кухо́нний і кухе́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)