кіготь
КІ́ГОТЬ, гтя, ч.
1. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців у хребетних тварин, яке виконує захисну функцію; пазур.
Вчепився, як сова кігтями (приказка);
Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (І. Франко);
Ось, підгорнувши білі крила, Одна [чайка] торкнулась до води, Знялась од хвиль, летить сюди, – У кігтях рибка б'ється біла (Микола Чернявський);
Галченя широко відкрило рота й кігтями намагалося подряпати дівчинці руки (К. Гриб);
* У порівн. У плоть мою, не навчену літать, Впиваються, неначе кігті, зорі (Д. Павличко);
// перев. мн., перен., розм. Про довгі нігті людини.
Так би, здається, схопилася, ускочила до їх [них] та й учепилася кігтями в його [панича] баньки!.. (Панас Мирний);
Чорна кров ненависті залила її розум, солод помсти розіллявся тілом, і вона сліпою лютою совою кинулась на свого ворога, .. і стиснула на його борлаку сталеві кігті... (Г. Тарасюк).
2. тільки мн., спец. Залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюють до взуття для вилізання на стовп або дерево; кішки (див. кі́шка 4).
Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- кіготь — (рогове закінчення на пальцях птахів) пазур. Словник синонімів Полюги
- кіготь — кі́готь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кіготь — Пазур Словник синонімів Караванського
- кіготь — [к’ігот'] к'іхт'а, ор. к'іхтеим, м. (на) к'іхт'у, р. мн. к'іхт'іў Орфоепічний словник української мови
- кіготь — -гтя, ч. 1》 Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур. || перев. мн., розм., зневажл. Про довгі нігті людини. 2》 тільки мн., спец. Залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або дерево; кішка (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіготь — Пазур, пазурець Словник чужослів Павло Штепа
- кіготь — (-гтя) мн. кігті, -тів. Словник жарґонної лексики української мови
- кіготь — випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П. Фразеологічний словник української мови
- кіготь — КІ́ГТІ (залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або гору), КІ́ШКА. Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (В. Словник синонімів української мови
- кіготь — Кі́готь, кі́гтя, -гтеві, кі́гтем; кі́гті, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кіготь — КІ́ГОТЬ, гтя, ч. 1. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур. Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (Фр. Словник української мови в 11 томах
- кіготь — Кіготь, -гтя м. Коготь. Здається й мала пташка, та кігті гострі. посл. Словник української мови Грінченка