лабзюк

ЛАБЗЮ́К, а, ч., діал.

Жебрак, прохач.

– Женіть їх у три шиї, лабзюків чортових! (Василь Шевчук);

Для цього лабзюка, до речі, варто б узаконити посаду пліткаря при Сенаті (Р. Іваничук).