1. Словник української мови у 20 томах

лабіринт

ЛАБІРИ́НТ, у, ч.

1. В античній міфології будівля зі складними і заплутаними ходами, яка сконструйована таким чином, що одного разу, потрапивши у нього, неможливо або дуже важко вибратися назад; парк чи сад, створений за тим же принципом.

Лабіринт Дедала – це був величезний комплекс будинків, палаців і парків, задуманий так, що той, хто в нього входив, не міг знайти виходу (з наук.-попул. літ.);

Велетенський Фаюмський лабіринт – найдавніший з відомих лабіринтів, він був заупокійним храмом, побудованим біля піраміди фараона Аменемхета III (з наук.-попул. літ.).

2. чого і з означ. Дуже складне, заплутане розташування приміщень, переходів, доріг, алей у парку і т. ін.

За нею [долиною] було видко [видно] цілі лабіринти невисоких скель (І. Нечуй-Левицький);

І Алі, і Фатьма були тут людьми чужими, не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті (М. Коцюбинський);

Солекопи знали тут кожну штольню, заплутаний підземний лабіринт (С. Скляренко).

3. Атракціон, головоломка з використанням принципів побудови лабіринту.

У дитячому лабіринті “Амазонка” є все – гірки, тунелі, підвісні мостики, тарзанки, батути, сухі басейни з кульками – все, що так полюбляють наші діти (з газ.);

Під Києвом з'явився величезний кукурудзяний лабіринт (з газ.);

Потрапити в лабіринт не страшно, якщо все відбувається в просторі комп' ютерних ігор (з Інтернету).

4. перев. чого і з означ., перен. Складне, заплутане поєднання, переплетення чого-небудь; складна життєва ситуація.

Зла недоля зіпхнула його на саме дно суспільного пекла, провела лабіринтом арештів, безглуздих допитів, страшних тюрем (П. Колесник);

Важливо не загубити людину в лабіринтах медичної реформи (з газ.);

// Про те, що важко збагнути, у чому важко розібратися.

[Кай Летіцій:] Я не люблю таких процесів. Завжди темне дно буває в них – його й збагнути трудно, се хаос, лабіринт, а не процес (Леся Українка);

Мабуть, легше зварити найскладнішу швидкісну плавку, ніж продертися крізь складні лабіринти завдань на квадратні рівняння (В. Собко);

Автор статті розглядає художній текст як лабіринт в культурі постмодерну, простежує художні колізії суб'єкт-об' єктної опозиції (з наук. літ.);

// Символ вічності, незбагненності.

Ідея, що всесвіт в цілому і людське буття зокрема, – це лабіринт щодо можливості їх пізнання, органічно поєднується поетом-мислителем з уявою про плинність усього існуючого (з наук. літ.);

Лабіринт як символ Шляху виражає ідею руху людини до істини, це те, що змушує людину рухатися, виводить із стану інертності (із журн.).

5. мист. Вид орнаменту.

Зображення лабіринтів можна побачити у середньовічних готичних соборах (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лабіринт — лабіри́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лабіринт — [лаб'іринт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. лабіринт — Так у давнину звались палаци з багатьма заплутаними переходами і величезною кількістю кімнат, з яких важко було вибратися. Стародавні автори повідомляють про чотири лабіринти: крітський, єгипетський (який, за Геродотом, мав близько 3 тис. Словник крилатих висловів
  4. лабіринт — -у, ч. 1》 За давньогрецькою легендою – палац із величезною кількістю приміщень і заплутаних ходів, що його збудував Дедал на острові Крит. 2》 чого та з означ. Дуже складне, заплутане розташування приміщень, переходів, доріг, алей у парку тощо. 3》 перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лабіринт — лабіри́нт (грец. λαβύρινθος) 1. У Стародавній Греції та Єгипті палац з багатьма кімнатами й складним сполученням їх, внаслідок чого важко вийти з нього. 2. Внутрішня частина вуха. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. лабіринт — У стародавньому світі будівля дуже заплутаної конструкції; згідно з Плінієм Старшим існувало 4 л.: у Єгипті (поховальний храм Аменемхата II з II тис. до н.е.), на Криті (міфічна оселя Мінотавра), на острові Самос (VI ст. до н.е.), в Італії (гробниця етруського царя Ларса Парсенна). Універсальний словник-енциклопедія
  7. лабіринт — ЛАБІРИ́НТ, у, ч. 1. За давньогрецькою легендою — палац із величезною кількістю приміщень і заплутаних ходів, що його збудував Дедал на острові Кріті. 2. чого та з означ. Дуже складне, заплутане розташування приміщень, переходів, доріг, алей у парку тощо. Словник української мови в 11 томах
  8. лабіринт — рос. лабиринт 1. У Стародавній Греції — система різнорозташованих приміщень з надто складним сполученням, внаслідок чого з них важко або неможливо вийти. Eкономічна енциклопедія
  9. лабіринт — (грец. < санскр. — камінь) 1. Орнаментальний мотив у вигляді системи спіральних ліній або сполучення кола і квадрата з сегментами і радіусами. Архітектура і монументальне мистецтво