лабіринт
ЛАБІРИ́НТ, у, ч.
1. За давньогрецькою легендою — палац із величезною кількістю приміщень і заплутаних ходів, що його збудував Дедал на острові Кріті.
2. чого та з означ. Дуже складне, заплутане розташування приміщень, переходів, доріг, алей у парку тощо.
За нею [долиною] було видко цілі лабіринти невисоких скель (Н.-Лев., II, 1956, 409);
І Алі, і Фатьма били тут людьми чужими, не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті (Коцюб., І, 1955, 400);
Солекопи знали тут кожну штольню, заплутаний підземний лабіринт (Скл., Карпати, II, 1954, 271);
На кістках (українського народу].. викладалися ці нетрі, лабіринти, гроти [Софіївського парку] (Ле, Право.., 1957, 99);
*У порівн. Спочатку я просто блукала в коридорі, мов в якомусь лабіринті (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 43).
3. перев. чого та з означ., перен. Складне, заплутане поєднання, переплетення чого-небудь.
Зла недоля зіпхнула його на саме дно суспільного пекла, провела лабіринтом арештів, безглуздих допитів, страшних тюрем (Кол., Терен.., 1959, 374);
// Про те, що важко збагнути, у чому важко розібратися.
[Кай Летіцій:] Я не люблю таких процесів. Завжди темне дно буває в них — його й збагнути трудно, се хаос, лабіринт, а не процес (Л. Укр., II, 1951, 370);
Мабуть, легше зварити найскладнішу швидкісну плавку, ніж продертися крізь складні лабіринти завдань на квадратні рівняння (Собко, Біле полум’я, 1952, 24).
4. анат. Внутрішня частина вуха, що виконує функції органа слуху й рівноваги.
Заліз [довгоносик] в ушний лабіринт, добрався до ковадла з молоточком (Вишня, І, 1956, 420).
Значення в інших словниках
- лабіринт — лабіри́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лабіринт — [лаб'іринт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- лабіринт — Так у давнину звались палаци з багатьма заплутаними переходами і величезною кількістю кімнат, з яких важко було вибратися. Стародавні автори повідомляють про чотири лабіринти: крітський, єгипетський (який, за Геродотом, мав близько 3 тис. Словник крилатих висловів
- лабіринт — -у, ч. 1》 За давньогрецькою легендою – палац із величезною кількістю приміщень і заплутаних ходів, що його збудував Дедал на острові Крит. 2》 чого та з означ. Дуже складне, заплутане розташування приміщень, переходів, доріг, алей у парку тощо. 3》 перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лабіринт — ЛАБІРИ́НТ, у, ч. 1. В античній міфології будівля зі складними і заплутаними ходами, яка сконструйована таким чином, що одного разу, потрапивши у нього, неможливо або дуже важко вибратися назад; парк чи сад, створений за тим же принципом. Словник української мови у 20 томах
- лабіринт — лабіри́нт (грец. λαβύρινθος) 1. У Стародавній Греції та Єгипті палац з багатьма кімнатами й складним сполученням їх, внаслідок чого важко вийти з нього. 2. Внутрішня частина вуха. Словник іншомовних слів Мельничука
- лабіринт — У стародавньому світі будівля дуже заплутаної конструкції; згідно з Плінієм Старшим існувало 4 л.: у Єгипті (поховальний храм Аменемхата II з II тис. до н.е.), на Криті (міфічна оселя Мінотавра), на острові Самос (VI ст. до н.е.), в Італії (гробниця етруського царя Ларса Парсенна). Універсальний словник-енциклопедія
- лабіринт — рос. лабиринт 1. У Стародавній Греції — система різнорозташованих приміщень з надто складним сполученням, внаслідок чого з них важко або неможливо вийти. Eкономічна енциклопедія
- лабіринт — (грец. < санскр. — камінь) 1. Орнаментальний мотив у вигляді системи спіральних ліній або сполучення кола і квадрата з сегментами і радіусами. Архітектура і монументальне мистецтво