лажа

ЛА́ЖА, и, ж., жарг.

1. Брехня, вигадка, нісенітниця, щось неймовірне, неприємне.

Він ще кілька хвилин несе повну лажу з нахабним переконанням, що йому за той жахливий вчинок у парку нічого не буде (А. Дністровий);

Навіть якщо три четверих інформації у книжці було повною лажею, то все одно – Банзая вона зачепила за найживіші нерви й вивернула назовні (Любко Дереш);

– А ти?.. Я очам не повірив.. Ти й шаурма. Лажа, чувак! (Люко Дашвар).

2. Прикрість, невдача; нестандартна або безвихідна ситуація.

– Ростику, уявляєш, яка навколо лажа, – казав Гриць (Ю. Андрухович);

– Подумав, що ти знову в якусь лажу влипла (А. Дністровий);

В армії часто лажа, бо в країні лажа (із журн.);

Єдина, так би мовити, лажа полягала у якості звуку філармонії, звукорежисери не врахували специфіку акустики зали (із журн.);

Здається, у тебе з коліном повна лажа (з Інтернету).