лановий

ЛАНОВИ́Й, а́, е́, іст.

1. Який має стосунок до володіння або користування землею.

На початку другої половини XVI ст. селянські господарства в Україні ділилися за майновим станом, на ряд груп: дворищні, .. ланові (з навч. літ.);

// у знач. ім. ланови́й, во́го, ч. Той, хто має ділянку землі або користується нею.

Споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Є. Кротевич).

2. у знач. ім. ланови́й, во́го, ч. Наглядач за польовими роботами у поміщика.

Збираймося, ходімо, бо лановий як запримітить, що нас немає, буде халепа! (Панас Мирний);

Над ним схилилось руде бородате лице ланового з синiм шрамом над бровою (В. Винниченко);

А під горою: З свистом лановий Зганяє челядь красти боже сіно (І. Багряний);

Коли б лановий був людиною, а не панським псом, Євдоким кинувся б до нього, але краще було перечекати (М. Стельмах);

// Польовий сторож.

Лановий, постогнуючи, виліз з куреня (А. Свидницький).

3. у знач. ім. ланове́, во́го, с., заст. Земельний податок.

Ми не платимо в державний скарб нічого; тепер навіть ми скинули з своїх маєтків плату за землі, – “ланове”, по два шаги з лану (І. Нечуй-Левицький);

Данини звалися: поволове, поральне, плугове, сторожове, подимне, помічне, подушне, повозове, подворове, .. ланове, польове, лісове (П. Загребельний).