лановий
ЛАНОВИ́Й, а́, е́, іст.
1. Який має стосунок до володіння або користування землею.
На початку другої половини XVI ст. селянські господарства на Україні ділилися за майновим станом, на ряд груп: дворищні, .. ланові (Іст. УРСР. 1, 1953, 133);
// у знач. ім. ланови́й, во́го, ч. Той, хто має ділянку землі або користується нею.
Споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами. Наймитство — і досить ситі, земляні люди (Крот., Сини.., 1948, 13).
2. у знач. ім. ланови́й, во́го, ч. Наглядач за польовими роботами у поміщика.
Збираймося, ходімо, бо лановий як запримітить, що нас немає, буде халепа! (Мирний, IV, 1955, 223);
Коли б лановий був людиною, а не панським псом, Євдоким кинувся б до нього, але краще було перечекати (Стельмах, Хліб.., 1959, 583);
// Польовий сторож.
Лановий, постогнуючи, виліз в куреня (Свидн., Люборацькі, 1955, 210).
Значення в інших словниках
- Лановий — Ланови́й прізвище Орфографічний словник української мови
- лановий — див. сторож Словник синонімів Вусика
- лановий — -а, -е, іст. 1》 Який має стосунок до володіння або користування землею. || у знач. ім. лановий, -вого, ч. Той, хто має ділянку землі або користується нею. 2》 у знач. ім. лановий, -вого, ч. Наглядач за польовими роботами у поміщика. || Польовий сторож. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лановий — ЛАНОВИ́Й, а́, е́, іст. 1. Який має стосунок до володіння або користування землею. На початку другої половини XVI ст. селянські господарства в Україні ділилися за майновим станом, на ряд груп: дворищні, .. ланові (з навч. літ.); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
- лановий — Ланови́й, -а́, -е́ 1) Поземельный. 2) м. Надсмотрщикъ за полевыми работами. А потім ягнята приснились у житі; лановий біжить та б'є мене добре і ніби, проклятий, свитину здирає. Шевч. 564. Дівчата на луці гребли... Словник української мови Грінченка