ласка

ЛА́СКА¹, и, ж.

1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь.

– Спасибі тобі, дочко, за твою ласку, як до його, так і до мене (Панас Мирний);

Йому потрібне її втішне слово й дружня ласка (Л. Смілянський);

Мар'янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (М. Стельмах);

Особисто вiд неї хотiлося б i бiльшої прихильностi i турботи. Про це важко було натякати — нiби випрошуєш ласку (Р. Андріяшик);

Він думав ще й про те, як учора вона бинтувала йому голову. Ласка, що на неї він далебі не заслуговував (Ю. Андрухович).

2. у знач. присл. ла́скою.

3. Милування, пестощі як вияв ніжності й любові.

За один її цілунок Най горю сто тисяч літ! За любов її і ласку Дам я небо, рай, весь світ (І. Франко);

Припадав [Тихін], питався – чого вона плаче? А як вона скаже? Хіба вона знає? Тільки ще дужче плакала й під ласками його сама його голубила (А. Головко);

* У порівн. Вітер назустріч такий, як дівоча ласка (О. Гончар);

Пізніше вспокоюються – бо не можна ж вічно плакати – і вже співають, радіють і тішать своїх володарів ніжними ласками, як ніжили десь у ріднім краю коханих хлопців (О. Бердник);

* Образно. Свіжий вітерець дув на воду, вона мружилась під його грубою ласкою, і жмури, від яких рябіло в очах, розбігались до самого берега (О. Донченко);

Макс чує голоси впереміш із теплою ласкою вогню і гарячим пійлом (Люко Дашвар).

4. Те саме, що по́слуга.

– Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих, Візьміть та вирубайте їх (Л. Глібов);

Ви зробили б мені велику приємність і ласку, коли б прислали своє поличчя (М. Коцюбинський);

Софія сиділа гордо і посеред розмови давала зрозуміти, що скоріш вона робить ласку князеві, ніж він їй (Леся Українка);

// Увага до кого-небудь.

Свати почали в хату навертатись. Старі дякують за ласку, частують, а дочки не змовляють (Марко Вовчок);

// заст. Милість, благодіяння (у ставленні до залежних).

– Я панською Ласкою багатий (Т. Шевченко);

Другий претендент на Молдавське господарство, боярин Томжа, сподіваючись собі ласки від турецького султана, вдав із себе спільника Вишневецького (А. Кащенко);

З тієї січі вціліло не більше трьох або чотирьох, ще стільки ж здалося на ласку переможців, коли не рахувати конюших та візників (І. Білик).

5. Те саме, що поми́лування.

Від нової цариці просить він собі ласки, але не бажає ніяких гонорів (М. Грушевський);

Поспішили додому, подалі від цього страшного місця, де кара так легко обертається на ласку (Д. Бузько).

Вді́йте (вдій) ла́ску див. уді́яти;

Спаси́бі за (ва́шу, твою́) ла́ску див. спаси́бі.

◇ Будь ла́ска (ласка́вий, рідше ласка́в) <�Бу́дьте ласка́ві> див. бу́ти;

Запобіга́ти (рідше запопада́ти) ла́ски див. запобіга́ти;

Здава́тися / зда́тися на ла́ску див. здава́тися¹;

(1) З ла́ски:

а) користуючись чиєю-небудь милістю.

Я згадала, що я сиротую, що вбога я, та не при батькові-матері зросла, живу у чужій сім'ї з ласки (Марко Вовчок);

б) роблячи милість кому-небудь.

Зоня-таки не забуває ніколи, що вона “велика”, і тільки “з ласки” товаришує з “малою” Юзею (Леся Українка);

в) (кого, чиєї) завдяки кому-небудь, за допомогою когось.

Пані Лександрі скортіло побачити Тодоську. З ласки знайомих здобула собі пропуск у тюрму і пішла (Дніпрова Чайка);

Цигарку запаливши, що ввійшла В історію, з кореспондентів ласки, Оповідати, ввечері він любить Про сутички, про будні бойові (М. Рильський);

Може, ваша ласка; Не ласка – чи не бажаєте? [Олімпіада Іванівна:] Панове, може, ваша ласка закусити. Любочко, проси! (Леся Українка);

– Ви варті пасовиська, ви варті ліса? А торби жебрацької не ласка? (І. Франко);

Зроби́ (зробі́ть, май, ма́йте) ми́лість (ла́ску) див. зроби́ти;

(2) Коли́ [б] (мо́же) твоя́ (ва́ша) ла́ска (рідко ми́лість) – уживається при ввічливому вираженні прохання.

– Сідайте бо, свахо, коли ваша ласка, на покуті (І. Нечуй-Левицький);

– Шановний пане! Може, ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб діло завершити (Леся Українка);

Не оста́вити ла́скою див. оставля́ти;

Обхо́дити (обділя́ти) / обійти́ (обділи́ти) [своє́ю] ла́скою див. обхо́дити;

Переміни́ти (зміни́ти) гнів на ми́лість (на ла́ску) див. переміня́ти¹;

Підійти́ під ла́ску див. підхо́дити;

Положи́ти ла́ску див. положи́ти;

Проси́ти у Бо́га ла́ски див. проси́ти;

Стоя́ти о ла́ску див. стоя́ти;

(3) Що ла́ска чия:

а) те, що можна; що-небудь.

– Подайте, ясновельможний князю, що ваша ласка, бідному каліці за спасення своєї душі, за Рай пресвітлий... – тяг далі Кривоніс старечим дрижачим голосом (І. Нечуй-Левицький);

б) все, що завгодно, що хочеться.

– Вибирайте, що ваша ласка, – лагідно запрошував продавець, показуючи товари (з газ.).

ЛА́СКА², и, ж.

Невелика хижа тварина з тонким і гнучким тілом.

– Є такий малесенький хижак, що зветься – ласка. Або ще називають її у нас часом – ласочка (О. Копиленко);

Пінчерів використовують для відлову пацюків, ласок (з газ.);

* У порівн. Поза ним, як ласка, тихо підкралася Саня і з-за плечей до книжечки тієї зазирнула (Іван Ле).