1. Словник української мови у 20 томах

лебедиця

ЛЕБЕДИ́ЦЯ, і, ж.

1. Самиця лебедя (у 1 знач.).

– Я не лебідь, а лебедиця. Я князівна, – промовила до Юрка лебедиця людською мовою (І. Нечуй-Левицький);

Лебедиця змахнула дужими крильми, вихопила Завергана з води й понесла над рікою... (Д. Міщенко);

* У порівн. Вся вона була якась внутрішньо чиста, мов лебедиця (О. Гуреїв);

Здавалося, що вона .. летить, мов лебедиця, назустріч своєму відчаю (Р. Іваничук);

Як господиня й мати, що всьому дає раду та совіт, вона за стіл не сідала, а плавала, як лебедиця, то в хатину, то в комору та все подавала страви на стіл, що їх не було куди й ставити (Григорій Тютюнник);

Здавалося, що вона не біжить, а летить, мов лебедиця, навстріч своєму відчаю (Р. Іванченко).

2. перен. Про жінку.

Юнак знову побіг до сердечної лебедиці, став стукати в двері. Пролунало те саме запитання: “Хто там? Що за гість?” (з казки);

Дві зегзиці-лебедиці, з яких одній ледь за сорок, іншій – сорок незадовго. Котрась із них одружена, котрась ні, але котра саме, я забув (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лебедиця — лебеди́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лебедиця — -і, ж. Самка лебедя (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лебедиця — ЛЕБЕДИ́ЦЯ, і, ж. Самка лебедя (у 1 знач.). — Я не лебідь, а лебедиця. Я князівна,— промовила до Юрка лебедиця людською мовою (Н.-Лев., III, 1956, 290); *У порівн. Вся вона була якась внутрішньо чиста, мов лебедиця (Гур., Друзі.., 1959, 146). Словник української мови в 11 томах
  4. лебедиця — Лебедиця, -ці ж. Лебедка. Желех. Словник української мови Грінченка