легенда

ЛЕГЕ́НДА¹, и, ж.

1. Народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, місцевість і т. ін., оповита фантастикою, казковістю.

Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (М. Коцюбинський);

Це була легенда про лебедів, у яких нібито існує великий закон: самець і самка паруються раз, на все життя (О. Гончар);

Джерело вважалось цілющим і породило немало легенд як поблизу нього, так і в інших краях (М. Малиновська);

Лише коли він [аптекар] помер і відкрито було його кабінет, Львів наповнився історіями й легендами про цього незвичайного чоловіка (Ю. Винничук);

Згадалася Сербія, похмурі легенди, які оточували ледь не кожен замок країни, де кров завжди цінувалася менше, ніж свята вода (Д. Білий);

В краєзнавчій роботі з учнями та студентами використовуються, в основному, народні легенди, які потрапляють на сторінки газет та часописів (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Слова батьківські рівні, оповідь спокійна, плине, наче давня легенда, а насправді то живе його життя (В. Кучер);

// Вигадана, прикрашена розповідь про що-небудь.

Може, то тільки легенда – край той, осяяний сонцем, край той, куди я збиралась болі свої віднести? (Леся Українка);

До п'ятнадцяти років Ілія викохував легенду про хороброго тата, що він по-геройськи загинув у північних морях (Люко Дашвар);

// Щось неймовірне, фантастичне.

Мертенс не дурна голова – знав, кого призначити шефом пресового бюро в справі Сонячної машини. О, цей творець творить тепер легенди! (В. Винниченко).

2. Вигадана, неправдива історія.

Галина свідомо створила легенду про Женчикового батька й намагалася подавати її синові такою, як .. склала, коли стало ясно, що Олегне повернеться більше ніколи (Б. Антоненко-Давидович);

У селi ходять легенди чи анекдоти, – почав вiн, – начебто ви будуєтеся (Р. Андріяшик);

Урочище “Холодний Яр” – видатна історико-природнича пам'ятка України, з якою пов'язано багато героїчних, овіяних легендами сторінок минулого українського народу (з наук.-попул. літ.).

◇ (1) Жива́ леге́нда – людина, яка зробила щось особливе, надзвичайне, а також героїчний вчинок, подвиг, нерідко пов'язаний із смертельною небезпекою і т. ін.

І слово, і діло героїв – нетлінні – легендою стали живою (М. Упеник).

ЛЕГЕ́НДА², и, ж.; спец.

1. Напис на монеті.

Найдавнішими безсумнівно датованими і недвозначно тлумаченими давньоруськими писемними пам'ятками, відомими сьогодні, є написи (легенди ) на монетах (з наук. літ.);

Монетні легенди знаходяться як на аверсі, так і на реверсі (з наук.-попул. літ.);

Анепіграфна монета – це монета із зображенням, але без жодних написів (відсутня легенда) (з наук.-попул. літ.).

2. Сукупність умовних знаків і пояснень до карти, плану, малюнка і т. ін.

На аркушиках блокнота – розкреслені схеми, а під ними внизу – пояснення маршруту. Ці додаткові нотатки Іван Антонович, користуючись термінологією топографів, називав легендами (О. Гончар).