легенда

рос. легенда

1. Напис на монеті, медалі. 2. Видумана біографія, що застосовується в розвідувальних органах.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легенда — леге́нда 1 іменник жіночого роду оповідання леге́нда 2 іменник жіночого роду умовні знаки та пояснення Орфографічний словник української мови
  2. легенда — (гр. legenda — те, що має бути прочитане) оповитий казковiстю, фантастичнiстю, вишуканий за фоpмою, досконалий пеpеказ пpо наpодних геpоїв, iстоpичнi подiї : Легенда про Трістана та Ізольду, Легенда про Довбуша. Словник стилістичних термінів
  3. легенда — див. вигадка Словник синонімів Вусика
  4. легенда — I -и, ж. 1》 Народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою. || Вигадана, прикрашена розповідь про що-небудь. 2》 Що-небудь вигадане, неправдиве. 3》 муз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. легенда — Переказ, див. оповідання Словник чужослів Павло Штепа
  6. легенда — (від лат. legenda — те, що слід читати) — 1. Народна пісня з елементами фантастики про справжні події Середньовіччя. 2. Музичний твір в ХІХ — ХХ ст. Словник-довідник музичних термінів
  7. легенда — ЛЕГЕ́НДА¹, и, ж. 1. Народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, місцевість і т. ін., оповита фантастикою, казковістю. Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (М. Словник української мови у 20 томах
  8. легенда — • легенда (від лат. legenda — те, що потрібно читати) - літ. та фольклор. жанр. Термін виник у добу Середньовіччя, спочатку стосувався лише опису життя святих. Ту чи ту Л. належало читати в церкві у день відповідного святого. У європ. л-рі Л. реліг. Українська літературна енциклопедія
  9. легенда — леге́нда (від лат. legenda – те, що має бути прочитане) 1. Твори фантастично-казкового характеру про життя й діяльність якоїсь особи чи незвичайну подію. 2. Сукупність використаних у картографії і топографії умовних позначок та письмових пояснень до них. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. легенда — жива́ леге́нда. Людина, яка зробила щось особливе, надзвичайне, а також героїчний вчинок, подвиг, нерідко пов’язаний із смертельною небезпекою і т. ін. І слово, і діло героїв — нетлінні — легендою стали живою (М. Упеник). Фразеологічний словник української мови
  11. легенда — ЛЕГЕ́НДА (народне оповідання, часто з елементами казковості), СКАЗА́ННЯ, ПЕРЕ́КАЗ, МІФ (тільки з елементами казковості); СА́ГА (давньоскандинавська і давньоірландська). І легенди про героїв йдуть серед народу... (М. Шпак); ... Словник синонімів української мови
  12. легенда — ЛЕГЕ́НДА¹, и, ж. 1. Народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою. Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. легенда — (лат. — те, що слід читати) 1. Пояснення умовних знаків, розфарбувань на картах і креслениках, які неможливо передати графічно (порівн. експлікація). 2. Пояснювальна записка до кресленика, схеми або карти. 3. Народний переказ про надзвичайні події, особи або неймовірна видумка. Архітектура і монументальне мистецтво