1. Словник української мови в 11 томах

легенда

ЛЕГЕ́НДА¹, и, ж.

1. Народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою.

Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (Коцюб., І, 1955, 292);

Здавалось малому чи снилось малому, не знаю, Чи, може, легендою стало у нашому краю. Як Ленін проходив між люди, заходив до хати (Мал., Запов. джерело, 1959, 51);

Це була легенда про лебедів, у яких нібито існує великий закон: самець і самка паруються раз, на все життя (Гончар, III, 1959, 179);

*У порівн. Слова батьківські рівні, оповідь спокійна, плине, наче давня легенда, а насправді то живе його життя (Кучер, Дорога.., 1958, 13);

// Вигадана, прикрашена розповідь про що-небудь.

Може, то тільки легенда край той, осяяний сонцем, край той, куди я збиралась болі свої віднести? (Л. Укр., І, 1951, 309).

2. Що-небудь вигадане, неправдиве.

Велика Жовтнева соціалістична революція вщент розбила реакційну легенду, ніби народні маси не здатні управляти державою (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 6);

— Ага, так то звідси легенда, що комуністи вбивають священиків? (Вільде, Сестри.., 1958, 373).

ЛЕГЕ́НДА², и, ж; спец.

1. Напис на монеті.

2. Сукупність умовних знаків і пояснень до карти, плану, малюнка і т. ін.

На аркушиках блокнота — розкреслені схеми, а під ними внизу — пояснення маршруту. Ці додаткові нотатки Іван Антонович, користуючись термінологією топографів, називав легендами (Гончар, III, 1959, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легенда — леге́нда 1 іменник жіночого роду оповідання леге́нда 2 іменник жіночого роду умовні знаки та пояснення Орфографічний словник української мови
  2. легенда — (гр. legenda — те, що має бути прочитане) оповитий казковiстю, фантастичнiстю, вишуканий за фоpмою, досконалий пеpеказ пpо наpодних геpоїв, iстоpичнi подiї : Легенда про Трістана та Ізольду, Легенда про Довбуша. Словник стилістичних термінів
  3. легенда — див. вигадка Словник синонімів Вусика
  4. легенда — I -и, ж. 1》 Народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою. || Вигадана, прикрашена розповідь про що-небудь. 2》 Що-небудь вигадане, неправдиве. 3》 муз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. легенда — Переказ, див. оповідання Словник чужослів Павло Штепа
  6. легенда — (від лат. legenda — те, що слід читати) — 1. Народна пісня з елементами фантастики про справжні події Середньовіччя. 2. Музичний твір в ХІХ — ХХ ст. Словник-довідник музичних термінів
  7. легенда — ЛЕГЕ́НДА¹, и, ж. 1. Народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, місцевість і т. ін., оповита фантастикою, казковістю. Майстерно й поетично оповідав він усім відомі й усім дорогі легенди люду (М. Словник української мови у 20 томах
  8. легенда — • легенда (від лат. legenda — те, що потрібно читати) - літ. та фольклор. жанр. Термін виник у добу Середньовіччя, спочатку стосувався лише опису життя святих. Ту чи ту Л. належало читати в церкві у день відповідного святого. У європ. л-рі Л. реліг. Українська літературна енциклопедія
  9. легенда — леге́нда (від лат. legenda – те, що має бути прочитане) 1. Твори фантастично-казкового характеру про життя й діяльність якоїсь особи чи незвичайну подію. 2. Сукупність використаних у картографії і топографії умовних позначок та письмових пояснень до них. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. легенда — жива́ леге́нда. Людина, яка зробила щось особливе, надзвичайне, а також героїчний вчинок, подвиг, нерідко пов’язаний із смертельною небезпекою і т. ін. І слово, і діло героїв — нетлінні — легендою стали живою (М. Упеник). Фразеологічний словник української мови
  11. легенда — ЛЕГЕ́НДА (народне оповідання, часто з елементами казковості), СКАЗА́ННЯ, ПЕРЕ́КАЗ, МІФ (тільки з елементами казковості); СА́ГА (давньоскандинавська і давньоірландська). І легенди про героїв йдуть серед народу... (М. Шпак); ... Словник синонімів української мови
  12. легенда — рос. легенда 1. Напис на монеті, медалі. 2. Видумана біографія, що застосовується в розвідувальних органах. Eкономічна енциклопедія
  13. легенда — (лат. — те, що слід читати) 1. Пояснення умовних знаків, розфарбувань на картах і креслениках, які неможливо передати графічно (порівн. експлікація). 2. Пояснювальна записка до кресленика, схеми або карти. 3. Народний переказ про надзвичайні події, особи або неймовірна видумка. Архітектура і монументальне мистецтво