легесенько

ЛЕГЕ́СЕНЬКО.

Присл. до леге́сенький.

Сеє сказавши, не озираючись, пішла [Маруся] додому швидко, ступаючи так легесенько, неначе і землі не доторкається (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він легесенько взяв її за плечі (І. Франко);

Вона [Майя] стала легесенько пускати гребінець згори додолу (Б. Харчук);

Здавалось, іще й тепер чиясь лагідна рука легесенько-легесенько гладить його кучері на голові (С. Васильченко);

З перших же кроків її, та, власне, з перших рухів, усередині в Макса щось легесенько клацає, наче тихенько розчинилися замкнені досі двері до якогось переділу душі (В. Винниченко);

Треба тільки три пальчики скласти і легесенько, не поспішаючи, водити пером (О. Чорногуз);

Писар, ніби миш, легесенько пошкребтав до дверей (Б. Лепкий).