1. Словник української мови у 20 томах

легкобит

ЛЕГКОБИ́Т, а, ч., діал., зневажл.

Людина, що живе легкими заробітками.

Легкобитом він вік звікував (О. Кониський);

– Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легкобит — легкоби́т іменник чоловічого роду, істота прихильник легких заробітків діал. Орфографічний словник української мови
  2. легкобит — див. легковажний Словник синонімів Вусика
  3. легкобит — -а, ч., діал., зневажл. Людина, що живе легкими заробітками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легкобит — Людина, що тяжко не працює, легко живе Словник застарілих та маловживаних слів
  5. легкобит — Легкоби́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. легкобит — ЛЕГКОБИ́Т, а, ч., діал., зневажл. Людина, що живе легкими заробітками. — Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Март., Тв., 1954, 72). Словник української мови в 11 томах
  7. легкобит — Легкоби́т, -та м. Человѣкъ, не занимающійся тяжелымъ трудомъ. Словник української мови Грінченка