1. Орфографічний словник української мови

легкобит

легкоби́т

іменник чоловічого роду, істота

прихильник легких заробітків

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легкобит — див. легковажний Словник синонімів Вусика
  2. легкобит — -а, ч., діал., зневажл. Людина, що живе легкими заробітками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легкобит — ЛЕГКОБИ́Т, а, ч., діал., зневажл. Людина, що живе легкими заробітками. Легкобитом він вік звікував (О. Кониський); – Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
  4. легкобит — Людина, що тяжко не працює, легко живе Словник застарілих та маловживаних слів
  5. легкобит — Легкоби́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. легкобит — ЛЕГКОБИ́Т, а, ч., діал., зневажл. Людина, що живе легкими заробітками. — Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Март., Тв., 1954, 72). Словник української мови в 11 томах
  7. легкобит — Легкоби́т, -та м. Человѣкъ, не занимающійся тяжелымъ трудомъ. Словник української мови Грінченка