лицевий

ЛИЦЕ́ВИЙ, а, е, ЛИЦЬОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до лице́ 1.

Дивилась любовно очима на сина .. Потім вії злегенька затремтіли, і м'язи лицеві біля рота – в печаль (А. Головко);

Івана Івановича при цих словах пересмикнуло в лицевих м'язах, покритих сіро-бронзовою шкірою; в зелених очах замиготіли іскорки (В. Барка);

Я знаю: під нею, під цією посмішкою, під ніжною блідою шкірою тріпоче кожен лицевий нерв і очі так само сповнені чорнила (І. Роздобудько).

2. Який міститься, знаходиться спереду, зверху, зовні.

Гостям показали справді унікальний витвір – перший глобус Місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (І. Волошин);

Дядько Андрій побожно взяв портрет і поніс із церкви. Ніс лицьовою стороною од себе, щоб усім було видно (А. Дімаров);

Його [пульта] лицьова панель складалася з двадцяти чотирьох мініатюрних кнопок, десять з яких були позначені цифрами, а решта – незрозумілими значками або абревіатурами (О. Авраменко, В. Авраменко);

Колорит гуцульських керамічних виробів: білий фон побілки займає близько половини всієї лицьової площі (з наук. літ.);

У кожухах XX ст. лицеві шви йшли по лінії талії, проймах (з наук.-попул. літ.);

На лицьовому боці полкових і сотенних прапорів, як правило, – козак із самопалом у золотому чи жовтому шитті на голубому фоні (із журн.).

3. спец. Ілюстрований.

Єлисаветградське Євангеліє – один з найвідоміших ілюстрованих (лицевих) пергаментних рукописів, що зберігаються у фондах Російської державної бібліотеки в Москві (з наук. літ.);

Одним з найбільших історичних творів XVI ст. було Лицеве (тобто ілюстроване) літописне зведення (з навч. літ.).