лицевий

ЛИЦЕ́ВИЙ, а, е, ЛИЦЬОВИ́Й, а́ е́.

1. Прикм. до лице́ 1.

Дивилась любовно очима на сина.. Потім вії злегенька затремтіли, і м’язи лицеві біля рота — в печаль (Головко, II, 1957, 20);

У дітей в ранньому віці мозкова частина черепа більш розвинена, ніж лицева (Шк. гігієна, 1954, 71).

2. Який міститься, знаходиться спереду, зверху, зовні.

Гостям показали справді унікальний витвір — перший глобус Місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (Вол., Місячне срібло, 1961, 352);

Колорит гуцульських [керамічних] виробів: білий фон побілки займає близько половини всієї лицьової площі (Гуцульська кераміка, 1956, 46).

3. спец. Ілюстрований.

Одним з найбільших історичних творів цього часу [XVI ст.] було Лицеве (тобто ілюстроване) літописне зведення (Іст. СРСР, І, 1957, 124).