лице

ЛИ́ЦЕ, я́; мн. ли́ця, лиць; с.

1. Те саме, що обличчя 1.

Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (Мирний, IV, 1955, 114);

Жита буйні, хвилясті… Ось із них визирнуло рожеве лице й сині очі (Головко, І, 1957, 66);

*Образно. Сонце нахилило своє золото-червоне повне лице на самі вершини гір (Фр., V, 1951, 27);

// Обличчя як ознака зовнішнього вигляду людини.

З воріт виходять люди… о, скільки, скільки тут знайомих милих лиць!.. (Сос., II, 1947, 7).

◊ Би́ти в лице́ — бути дуже помітним, впадати в око.

Невірності у визначенні [імперіалізму] Каутського б’ють в лице (Ленін, 22, 1950, 248);

В лице́ — прямо, відверто (висловитися, сказати що-небудь).

— Зрадник! Хай йому скажуть се у лице! Тоді побачать… (Коцюб., II, 1955, 216);

Отто Гутбродт в першу мить хотів кинути Таубенфельдові в лице якесь їдке слово (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126);

В лиці́ кого, заст. — те саме, що В осо́бі кого ( див. осо́ба).

Бог в лиці Надежди.. помагає мені одружиться з вашою дочкою (Шевч., VI, 1957, 215);

В ли́цях — зображуючи дійові особи.

— Іч, куди забрався, гемонський хлопець! — строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (Гончар, Таврія, 1952, 189);

В трьох ли́цях — в трьох особах.

[Неофіт-раб:] А що я в вас найшов? Слова облудні і марну мрію про небесне царство та про царя єдиного в трьох лицях (Л. Укр., II, 1951, 236);

З лиця́; На лице́, рідко — рисами обличчя.

[Текля:] Що в неї хорошого? Ні з лиця, ні з росту. Та їй до мене, як курці до пави (Кроп., І, 1958, 399);

На лице я здаюсь далеко здоровшою, енергія, як часом, то нормальна (Л. Укр., V, 1956, 356);

З лиця́ хоч во́ду пий (води́ напи́йся) — надзвичайно вродливий.

Дівчата — хоч з лиця воду пий! Дозвольте попишатися, єй-єй, такі красуні, що хоч кого зачарують (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 40);

— А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Барв., Опов.., 1902, 12);

Зміта́ти (змести́, стира́ти, сте́рти) з лиця́ землі́ — нищити.

— Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Мирний, І, 1949, 274);

Рештки цього села зітре з лиця землі бульдозер для того, щоб дно нового [Каховського] моря було чисте (Довж., ІІІ, 1960, 256);

Зна́ти в лице́ див. зна́ти;

З яки́м лице́м з’явля́тися (ї́хати, іти́) — про почуття сорому після якого-небудь учинку.

[Жірондист:] З яким лицем я буду завтра їхать на гільйотину? Сором всій Жіронді за мене буде! (Л. Укр., II, 1951, 176);

Ли́це (лице́м) в лице́ — у безпосередній близькості або віч-на-віч.

Перший день російської революції з разючою силою поставив лицем в лице стару і нову Росію.. (Ленін, 8, 1949, 89);

Я.. йду просто на нього [сонце], лице в лице (Коцюб., II, 1955, 229);

Лице́ гори́ть (паши́ть) — про рум’янець на обличчі.

У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (Мирний, IV, 1955, 121);

Під лозунгом партії — "лицем до виробництва" — була перебудована вся робота партійних, комсомольських і профспілкових організацій [Донбасу] (Укр. іст. ж., 4, 1960, 21);

Лице́м до чого — звернувши всю увагу, зосередивши всі сили на чому-небудь;

Лице́м у кого — схожий з ким-небудь рисами обличчя.

Микола був русявим, симпатичним хлопцем. Лицем в матір, статурою в батька і діда — міцний, дужий (Коз., Гарячі руки, 1960, 134);

Лиця́ нема́є (не зна́ти) на кому — у кого-небудь бліде, спотворене сильними переживаннями обличчя.

Уляна стояла по один бік хати, ..лиця на ній не знати! (Мирний, І, 1949, 202);

На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 197);

Міни́тися (переміни́тися, зміни́тися і т. ін.) в (на) лиці́ — про зміни в обличчі внаслідок сильних переживань.

[Любка:] Він її очима пече, а вона аж міниться в лиці (Кроп., II, 1958, 8);

Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав (Мирний, І, 1954, 334);

Наум бачить, що Маруся зовсім змінилась на лиці: стала собі рум’яненька, як зоренька перед сход [схід] сонця (Кв.-Осн., II, 1956, 86);

Не вда́рити лице́м у грязь (боло́то) — показати себе з кращої сторони, не осоромитись.

Їм хотілося поговорити раніше з своїм активом, підготувати його, щоб не вдарити лицем у грязь перед чекістами (Мик., II, 1957, 393);

[Тиберій:] Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небдь кантату (Кроп., V, 1959, 246);

[Не] до лиця́ що: а) [не] гармонує з зовнішністю; [не] личить.

Вона хотіла приміряти, що їй буде краще до лиця, чи який очіпок, чи кораблик? (Кв.-Осн., II, 1956, 238);

[Оксана:] Як тобі гарно в цьому мундирі! [Артем:] Ну? [Оксана:] Дуже до лиця (Корн., II, 1955, 146);

б) [не] відповідає характеру певної особи, становищу і т. ін.; [не] годиться.

— Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця (Фр., II, 1950, 335);

Та нам не до лиця забобони! (Ю. Янов., II, 1958, 127);

Пе́ред лице́м кого, чого:

а) перед ким-, чим-небудь.

— Перед лицем закону.. Союзу Радянських Соціалістичних Республік ми, Іван Демидович Орлюк і Уляна Василівна Рясна, виявляємо свою волю на спільне життя… (Довж., І, 1958, 334);

б) у безпосередній близькості з чим-небудь.

Величезну міць носить у собі людина. Ця сила не помічається в будній день, бо прокидається вона лише перед лицем смертельної небезпеки (Гончар, III, 1959, 151);

Боротьба і суперництво капіталістичних держав не виключають і певної єдності між ними перед лицем наростаючих сил соціалізму і робітничого руху (Програма КПРС, 1961, 31);

Під лице́ — до пари.

[Степан:] Що не говори, а Роман Хведосці під лице! (Кроп., II, 1958, 67);

Поверта́ти (поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти) лице́м до кого — чого — розташовувати військові частини фронтом у певному напрямі.

Щоб ліквідувати прорив, Врангель змушений був обернути лицем до півострова дві дивізії з-під Перекопу (Гончар, II, 1959, 419);

Спа́сти (зміни́тися) з лиця́ (на лиці́) — змарніти.

Василь ні живий, ні мертвий. Не їсть, не п’є… аж почорнів, з лиця спав (Мирний, IV, 1955, 168);

Він змінивсь із лиця (Барв., Опов.., 1902, 281).

2. перен. Сукупність ознак, що характеризують що-небудь.

Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице нашої Радянської України (Цюпа, Україна.., 1960, 97);

Широке застосування електролізу і електротермії змінить лице металургії (Наука.., І, 1962, 12).

3. Верхня, зовнішня сторона предмета; протилежне спід.

— Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (Н.-Лев., III, 1956, 170);

Низь — техніка вишивання, при якій візерунок прокладається чорною або червоною ниткою зі споду, а потім вишивка виконується рештою кольорів — з лиця (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 66).

◊ Показа́ти това́р лице́м — показати що-небудь з найкращого, вигідного боку.

Нікого не цікавить, що було у вас на душі або дома, коли ви робили фільм.. Ви мусите показати товар лицем (Довж., III, 1960, 295).

4. тільки мн. Щоки.

Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу (Коцюб., І, 1955, 418);

Вигляд у неї був розгублений, немічний, лиця раптом покрилися наче вапном і губи посиніли (Епік, Тв., 1958, 167).