лице
Бліді лиця не чарують Гриця.
Хлопці любять дівчат здорових, румянних а не блідих. Блідість це ознака недомагання, слабости.
Гарне личко, а чортівська душа.
Лице гарне, та душа лукава. По вигляді не мож судити душу.
Гарне личко товар продає.
Хоч і лихий крам, та гарна купчиха продасть його.
Де нема лиця, там нема і стиду.
Хто поступає підло з людьми, у того нема стиду.
Лице — а тверде, як луб.
Без стиду. Луб—кора з дерева.
Лице румяне, а серце вяне.
Хоч і здорова, та серце не дає спокою. Залюблена.
Не має лиця, як заяць хвоста.
Не має стиду.
Пізнати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку.
Утома недоспаної ночі відбивається на вигляді лиця.
Рука руку миє, а лице обі.
Чоловік чоловікові помагає, а згода лучить їх у спільнім ділі.
Там то личко, там то стан, не задурно любив пан.
Глум із панської любаски.
Хоч невістка збреше, то личко не збреше.
По лиці мама та люди пізнадуть, чи її добре у Свекрухи, чи біда.
Личко біленьке, а розум маленький.
Дівчина на вигляд гарна, але не дуже розумна.
Личко дівку віддає.
Гарну дівчину швидше будуть сватати.
Лід кріпкий, хоч гармати коти.
Про міцний лід на річці чи озері.
Печеного леду забаглося.
Захотілося неможливого.
Значення в інших словниках
- лице — лице́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири лиця́ Орфографічний словник української мови
- лице — Обличчя, р. вид, писок, твар, неґ. сурло, морда, мармиза, пика; П. зовншність, образ; (явища) суть, єство, характер; (дому) перед, фасад, фронт; (землі) поверхня; (сукна) верх, лицьовий бік; мн. ЛИЦЯ, щоки; личко, личенько. Словник синонімів Караванського
- лице — Барило, будка (будку наїв), бузя (дит.), вид, видок, видочок, диня (вульг.), ікона (жарт.), іпостас (т.с.), карточка (жарт.), лик (святого), личенько, личечко, личина, личко, личчя, мармиза, мармос, мармосяка, мармуза, мацапура, машкара, мигза, мидза... Словник синонімів Вусика
- лице — -я; мн. лиця, лиць; с. 1》 Те саме, що обличчя 1). || Обличчя як ознака зовнішнього вигляду людини. В лице — прямо, відверто (висловитися, сказати що-небудь). Лицем до чого — звернувши всю увагу, зосередивши всі сили на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лице — Вид, видок, видочок, обличчя, див. фізіономія, лік Словник чужослів Павло Штепа
- лице — ЛИЦЕ́, я́; мн. ли́ця, лиць; с. 1. Те саме, що обли́ччя 1. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому [ньому] (Панас Мирний); Вона [Килина] провела тремтячою рукою по дуже блідому лиці й напружено задумалась (В. Словник української мови у 20 томах
- лице — лице́ обличчя||бузя, дзьоб (дзюб), кпяпач, кляпачка, мазак, морда, мордюк, наяльник, писок, письо, пищидло, твар, фаціята (фацята), фізійоморда (фізіоморда), фізія, фриґачка, фронт, циферблат (циферблят) ◊ лице́ лу́питься з сорому відчувати сором (ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- лице — Речовий доказ, крадений предмет чи предмети Словник застарілих та маловживаних слів
- лице — В кушнірстві назва зовнішньої поверхні натуральної шкіри з малюнком, характерним для певного виду тварин. Універсальний словник-енциклопедія
- лице — (аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Фразеологічний словник української мови
- лице — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
- лице — Лице́, -ця́, -цю́, -це́м, на лиці́; ли́ця, лиць. До лиця́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лице — ЛИ́ЦЕ, я́; мн. ли́ця, лиць; с. 1. Те саме, що обличчя 1. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (Мирний, IV, 1955, 114); Жита буйні, хвилясті… Ось із них визирнуло рожеве лице й сині очі (Головко, І, 1957, 66); *Образно. Словник української мови в 11 томах