лихо

Аби лиха не знати, треба на своїй ниві плугом орати.

Треба працювати на своїй землі, а лиха не зазнаєш.

Без лиха у світі не буває.

Без клопоту люди ніколи не є.

Більше копи лиха не буде.

Хоч і велике лихо, та все ж таки не більше, як буде.

Василихо буде лихо.

Доведеш себе до клопоту.

Вам лихо і в мене не тихо.

І у вас горе і в мене біда.

Від лихого полу ріж, а тікай.

Утікай від лукавого чоловіка хочби й зо шкодою для тебе.

З двох лих вибирай менше.

Коли таки мусиш потерпіти, то вибирай те, що легше для тебе.

ї два лиха добра не зроблять.

Дві біді добра не принесуть а лише біду.

Краще терпіти велике лихо, як зробити мале.

Наука моралістів.

Куди піде лихий, то все буде такий.

Лихого не зміниш, де б він не пішов.

Лихе не пропаде.

Зло все буде на світі.

Лихий на перехід.

Забобон, що усьпіх в ділі залежить, хто в дорозі перейде.

Лихо не спить, а за нами стежить.

Лихо все по людях ходить і дньом і ніччю.

Лихо сій, лихо і вродить.

За лихо і люде тобі лихом віддадуть. Як посієш, так і вродиться тобі.

Мине лихо — буде тихо.

По клопоті всегда приходить гаразд.

Коли б була знала замужне лихо, то була б гуляла у матінки тихо.

Коли б була знала які клопоти має сопруже життя, то була б не віддавалася.

Своє лихо забувай, а чужого не тримай.

Минулого горя ні свого ні чужого не споминай.

Хоч лихо, аби тихо.

Хоч біда, та коби сварки не було в хаті.

Хто лихом жартує, той його скоштує.

Хто робить прикрість другим, той і сам зазнає.

Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.

З чужого лиха тішимося, а на своє нарікаємо.

Як не жий, а лиха не минеш.

Віра в фаталізм, що призначене лихо мусить прийти.

Хай іде лихо на ліс, звідки його біс приніс.

Хай лихе іде собі від нас у безвісти. Вірування, що лихо приносить злий дух—демон.

Вдар лихом об землю.

Забудь про своє лихо.

Де лихо пристане, там і трава в’яне.

Лихо всюди приносить журбу.

Лихо до нас біжить бігом, а від нас ледво лізе.

В біду можна потрапити швидко, але дуже важко позбутися її.

Лихо збудеш — всю журбу забудеш.

Як позбудешся лиха, то не матимеш і журби.

Лихо наше — ячна каша, з’їв би і такої, та нема ніякої.

Жаліється бідний.

Лихо не по дереву ходить, а по людях.

Тут говориться про лихо, як суто людське явище.

Лихо приїздить верхи, а відходить пішки.

В біду можна потрапити швидко, але дуже важко позбутися її.

Лихо приходить дуже тихо.

Лихо приходить несподівано.

Лихо як наскочить, то й толочить.

Як приходить біда, то дуже мучить людину.

На те й лихо, щоб з ним битись.

Погляд оптиміста на лихо, яке треба побороти.

Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.

Чоловічий погляд на погану жінку, як найбільше лихо.

Ти хочеш на гору, а лихо за ногу.

Хочеш щастя, а лихо стоїть на заваді.

Щоб лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати.

Щоб не зазнати лиха, треба мати свою землю і своє господарство.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лихо — ли́хо 1 іменник середнього роду горе ли́хо 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. лихо — Ли́хо, присл. Погано, невдало. Але, на жаль, ще дуже лихо стоять дотичні відносини (Б., 1895, 6, 1); / погано, бідно. Не вважаю, що-м лихо вбраний, ходжу і взимі до моїх знакомих, котрі, дай їм Боже здоров'є, мене в лихій годині в себе перетримують (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. лихо — Горе, біда, нещастя, ід. удар долі, о. страшний суд; (тривале) бідування, ЛИХОЛІТТЯ; лишенько. Словник синонімів Караванського
  4. лихо — див. біда Словник синонімів Вусика
  5. лихо — I -а, с. 1》 Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда (див. біда I 1)). || у знач. присудк. сл. Тяжко, кепсько кому-небудь. || у знач. виг. Уживається для вираження горя, нещастя і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лихо — ЛИ́ХО¹, а, с. 1. Обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда (див. біда́¹ 1); протилежне добро (у 1 знач.). У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Т. Шевченко); Ох! Сьогочасне лихо – то справжнє лихо!... Словник української мови у 20 томах
  7. лихо — ли́хо: ●ли́хо го бери́ (проклін) (Франко) ♦ хто ли́ха коштува́в, тому добро смаку́є про людину, у житті якої закінчилися неприємності (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. лихо — аби́ ли́хо ти́хо. 1. Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Хто мовчить, “аби лихо тихо”, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка); // Тільки б усе було гаразд, благополучно. Фразеологічний словник української мови
  9. лихо — ЛИХО — життєвий стан, обумовлений істотною втратою для даного суб'єкта Н. а відміну від неприємностей і невдач, Л., як таке, відзначається глибиною і непоправністю. Внутрішнім аспектом... Філософський енциклопедичний словник
  10. лихо — ЗЛО (що-небудь погане, недобре, шкідливе), ЛИ́ХО підсил. Соціальне зло; — Їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
  11. лихо — Ли́хо, ли́ха, ли́ху і ли́хові, у ли́хові і у ли́ху Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. лихо — ЛИ́ХО¹, а, с. 1. Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда ( див. біда́¹ 1). У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. лихо — Ли́хо, -ха с. 1) Бѣда несчастіе; горе. Не шукай лиха, — само тебе знайде. Чуб. І. 263. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7506. Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Ном. № 12478. Кожна людина своє лихо носе. Ном. № 1992. Словник української мови Грінченка