лихо

ЛИХО — життєвий стан, обумовлений істотною втратою для даного суб'єкта Н. а відміну від неприємностей і невдач, Л., як таке, відзначається глибиною і непоправністю. Внутрішнім аспектом Л. постає комплекс переживань (суму, скорботи, жаху, відчаю тощо), за допомогою яких людська особистість зрештою здобуває нову рівновагу в стосунках з реальністю. Л. — незамінне джерело життєвого досвіду людини. Воно спонукає до усвідомлення справжнього сенсу життєвих цінностей і разом з тим — до самоподолання як способу виходу з важкої ситуації, безпосередньо засвідчує трагічну повноту життя. "Серце мудрих — у домі жалоби" (Еклезіаст. 7, 4). Водночас надмірне Л. здатне зламати особистість; негативний, руйнівний ефект людських страждань — важливий компонент морально-психологічного досвіду сучасності.

В. Малахов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лихо — Горе, біда, нещастя, ід. удар долі, о. страшний суд; (тривале) бідування, ЛИХОЛІТТЯ; лишенько. Словник синонімів Караванського
  2. лихо — Ли́хо, присл. Погано, невдало. Але, на жаль, ще дуже лихо стоять дотичні відносини (Б., 1895, 6, 1); / погано, бідно. Не вважаю, що-м лихо вбраний, ходжу і взимі до моїх знакомих, котрі, дай їм Боже здоров'є, мене в лихій годині в себе перетримують (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. лихо — Аби лиха не знати, треба на своїй ниві плугом орати. Треба працювати на своїй землі, а лиха не зазнаєш. Без лиха у світі не буває. Без клопоту люди ніколи не є. Більше копи лиха не буде. Хоч і велике лихо, та все ж таки не більше, як буде. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. лихо — див. біда Словник синонімів Вусика
  5. лихо — Ли́хо, ли́ха, ли́ху і ли́хові, у ли́хові і у ли́ху Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лихо — ли́хо: ●ли́хо го бери́ (проклін) (Франко) ♦ хто ли́ха коштува́в, тому добро смаку́є про людину, у житті якої закінчилися неприємності (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. лихо — I -а, с. 1》 Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда (див. біда I 1)). || у знач. присудк. сл. Тяжко, кепсько кому-небудь. || у знач. виг. Уживається для вираження горя, нещастя і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. лихо — ЗЛО (що-небудь погане, недобре, шкідливе), ЛИ́ХО підсил. Соціальне зло; — Їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
  9. лихо — аби́ ли́хо ти́хо. 1. Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Хто мовчить, “аби лихо тихо”, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка); // Тільки б усе було гаразд, благополучно. Фразеологічний словник української мови
  10. лихо — Ли́хо, -ха с. 1) Бѣда несчастіе; горе. Не шукай лиха, — само тебе знайде. Чуб. І. 263. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7506. Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Ном. № 12478. Кожна людина своє лихо носе. Ном. № 1992. Словник української мови Грінченка
  11. лихо — ЛИ́ХО¹, а, с. 1. Обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда (див. біда́¹ 1); протилежне добро (у 1 знач.). У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Т. Шевченко); Ох! Сьогочасне лихо – то справжнє лихо!... Словник української мови у 20 томах
  12. лихо — ли́хо 1 іменник середнього роду горе ли́хо 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  13. лихо — ЛИ́ХО¹, а, с. 1. Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда ( див. біда́¹ 1). У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Шевч. Словник української мови в 11 томах