1. Словник синонімів української мови

лихо

ЗЛО (що-небудь погане, недобре, шкідливе), ЛИ́ХО підсил. Соціальне зло; — Їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Григорій Тютюнник).

НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил.; БЕЗГОЛО́В'Я (БЕЗГОЛІ́В'Я) перев. із займ. моє, наше і т. ін. або мені, нам і т. ін., розм. (явище, що несе з собою тяжкі, згубні наслідки); ЗЛО (велике нещастя — в узагальненому знач.); ДРА́МА (тяжка, неприємна подія в житті людини, людей, що приносить душевні страждання; психічний стан, зумовлений цим стражданням); ТРАГЕ́ДІЯ (тяжка, жахлива подія в житті людини, народу і т. ін.; гнітючий психічний або соціально-моральний стан, зумовлений такою подією); НАПА́СТЬ розм., НАХА́БА розм., ПЕНЯ́ заст. (тяжка, неприємна подія, що зненацька захопила когось). З ним трапилось нещастя, придавила деревина (С. Чорнобривець); — Я (листоноша) бачу радість, я бачу й нещастя, я стою на порозі, всім знайомий, багатьом друг (Ю. Яновський); — Ой, лишечко! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати (Г. Квітка-Основ'яненко); Життя його було ясне і прозоре до дна. В ньому було мало горя, мало втрат, багато сміху, надій, сонця (О. Гончар); Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (О. Гончар); Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов'я (А. Головко); — Бідні були.. і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (О. Довженко); Відбувалися щоденні драми в домі, від яких матері ніяк не щастило ізолювати.. малого Григорія (І. Ле); Душевна драма; Війна у всі віки була трагедією людства, трагічним перехрестям у житті солдата (І. Ле); Пережити особисту трагедію; — І, лишенько, — об поли вдарила жінка, — ну, дня того нема, щоб не було якої напасті (А. Головко); Частенько (люди) дурощі снують, А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть (Л. Глібов); — Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! ..Така нам лучилась пеня (І. Котляревський). — Пор. зли́годні.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лихо — ли́хо 1 іменник середнього роду горе ли́хо 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. лихо — Ли́хо, присл. Погано, невдало. Але, на жаль, ще дуже лихо стоять дотичні відносини (Б., 1895, 6, 1); / погано, бідно. Не вважаю, що-м лихо вбраний, ходжу і взимі до моїх знакомих, котрі, дай їм Боже здоров'є, мене в лихій годині в себе перетримують (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. лихо — Горе, біда, нещастя, ід. удар долі, о. страшний суд; (тривале) бідування, ЛИХОЛІТТЯ; лишенько. Словник синонімів Караванського
  4. лихо — див. біда Словник синонімів Вусика
  5. лихо — I -а, с. 1》 Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда (див. біда I 1)). || у знач. присудк. сл. Тяжко, кепсько кому-небудь. || у знач. виг. Уживається для вираження горя, нещастя і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лихо — ЛИ́ХО¹, а, с. 1. Обставина, подія, що зумовлює страждання; горе, біда (див. біда́¹ 1); протилежне добро (у 1 знач.). У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Т. Шевченко); Ох! Сьогочасне лихо – то справжнє лихо!... Словник української мови у 20 томах
  7. лихо — ли́хо: ●ли́хо го бери́ (проклін) (Франко) ♦ хто ли́ха коштува́в, тому добро смаку́є про людину, у житті якої закінчилися неприємності (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. лихо — Аби лиха не знати, треба на своїй ниві плугом орати. Треба працювати на своїй землі, а лиха не зазнаєш. Без лиха у світі не буває. Без клопоту люди ніколи не є. Більше копи лиха не буде. Хоч і велике лихо, та все ж таки не більше, як буде. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. лихо — аби́ ли́хо ти́хо. 1. Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Хто мовчить, “аби лихо тихо”, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка); // Тільки б усе було гаразд, благополучно. Фразеологічний словник української мови
  10. лихо — ЛИХО — життєвий стан, обумовлений істотною втратою для даного суб'єкта Н. а відміну від неприємностей і невдач, Л., як таке, відзначається глибиною і непоправністю. Внутрішнім аспектом... Філософський енциклопедичний словник
  11. лихо — Ли́хо, ли́ха, ли́ху і ли́хові, у ли́хові і у ли́ху Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. лихо — ЛИ́ХО¹, а, с. 1. Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда ( див. біда́¹ 1). У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. лихо — Ли́хо, -ха с. 1) Бѣда несчастіе; горе. Не шукай лиха, — само тебе знайде. Чуб. І. 263. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7506. Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Ном. № 12478. Кожна людина своє лихо носе. Ном. № 1992. Словник української мови Грінченка