лицедій

ЛИЦЕДІ́Й, я, ч.

1. заст. Актор.

– І Лісницький справжній талант. Якщо навчати, став би відмінним лицедієм, – згадав Іван Петрович і пансіонного бібліотекаря (Б. Левін);

Учитель – трохи актор, лицедій (В. Дрозд);

Тільки дядько зник у дверях заїзду, він [небіж] видерся на коня, і йому тепер через голови глядачів було добре видно лицедіїв (Ю. Логвин);

Вони ж таки, видно з усього, збиралися грати й комедію, бо зодягнуті були, як лицедії, – хто в сурдуті з краваткою-бантом, хто в старорежимному офіцерському строї, хто у драній селянській куцині (В. Шкляр);

* Образно. – Я навіть вергуни вмію пекти. – Вергуни? Ха-ха-ха... От молодчина! Ну й дівка! Не дівка, а справжній лицедій (С. Добровольський);

// перен., зневажл. Посередній або поганий актор.

Створити образ видатної людини в кінофільмі .. не може простий лицедій, а лише артист – громадянин, справжній художник (О. Довженко).

2. перен. Людина, що, маскуючись, намагається здаватися не такою, якою вона є насправді.

Не рицарство, не перемога, А тільки зрада, підшепт, їдь; Роздрібнене дощенту рушить Закон життя. І де ж вогню На вожденят вошиві душі, На лицедіїв метушню, На їдь продажної безради, На яди дідичної зради (Є. Маланюк);

Прокляття вам, лукаві лицедії, В яких би ви не шлялися чинах! (В. Симоненко);

Найдужче мене цікавив Пилип Борзаківський, козак шляхетний, тонкий розумом і розмислом, трохи ферт, трохи забіяка, жартівник і лицедій, він чимось приваблював і чимось відштовхував (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

лицедій

Значення в інших словниках