личечко

ЛИ́ЧЕЧКО, а, с., нар.-поет.

Пестл. до лице́ 1, 3.

Личечком собі хоч і кріпко похудла, і рум'янцю на щочечках не стало, та се здавалося, що так їй гарніше було (Г. Квітка-Основ'яненко);

Як загледить [Маруся] чужого чоловіка, то не то що личечко, а й ніжечки, здається, малесечкі порум'яніють (Марко Вовчок);

Сирота націлився на принишклий зал прискаленим оком, ще дужче зім'яв своє личечко, глумливо покахикав (П. Загребельний);

Перед очима [князя] постало чорняве й синьооке личечко меншого сина (І. Білик).