лоб

ЛОБ, ло́ба, ч.

1. Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини.

По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І. Нечуй-Левицький);

Академік Риндін відчув, як краплини поту скотилися по його лобі (В. Владко);

Придивився [панотець] до нього ..: лице зі слідами голоду, на лоб спадає сплутане волосся (Валерій Шевчук);

// перен., розм. Про голову людини.

– Не виб'єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (Панас Мирний);

[Суховій:] Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М. Кропивницький);

// чого і без дод., перен. Передня частина чого-небудь.

Тверда й пряма, як меч легіонера, Розколина пробила лоб скали (М. Бажан);

Машина м'яко вперлася лобом у тугу повітряну подушку й зупинилася (М. Чабанівський).

2. перен., вульг. Про хлопця, підлітка, парубка, зазвичай високого на зріст, кремезного; лобуряка.

– Чого ж ви стоїте, лоби? – звернувся Гаркуша до парубків (О. Гончар);

Знаю я цей “Зодіак”, .. молодь району, іноземні студенти, іноді зазирали лоби з місцевих рекетирів (А. Кокотюха);

З іншого боку бічним зором помічаю наближення двометрового лоба середніх років у міліційній формі (з газ.);

// заст. Той, кого забрили в солдати.

– Зовсім було Якова прийняли і крикнули “Лоб!” – розказувала далі Настя (Панас Мирний).

(1) Висо́кий (відкри́тий) лоб <�Висо́ке (відкри́те) чоло́> – великий за розміром, відкритий лоб.

Я в уяві його [сина] обнімаю, одганяючи кулі кругом, і шолома йому поправляю над спітнілим високим чолом (В. Сосюра);

Русявий, з відкритим чолом і синіми очима, широкоплечий та дужий і завжди веселий Олексій був справжній красень (Т. Масенко);

Князь Володимир мав років двадцять сім – двадцять вісім. Лоб високий, відкритий (В. Малик);

Зако́чувати (запуска́ти, пуска́ти) / закоти́ти (запусти́ти, пусти́ти) о́чі [під лоб (під ло́ба)] див. зако́чувати;

(2) Зго́ристий лоб – некрутий, похилий лоб.

Лоб його [Антона] білий, блискучий, згористий, вганяється клином в темнувате волосся (І. Нечуй-Левицький);

Над згористим лобом вихрився чуб, а дим від люльки плутався в тугих вусах (П. Панч);

Не перехрести́в (перехрести́вши) ло́ба див. перехре́щувати;

(3) Низьки́й лоб – вузький невеликий лоб.

Проміння від світильника вирвало з півтемряви його [Святополка] обличчя, низький лоб .. тривожні очі, гострі вилиці й стиснуті уста, заросле щетиною підборіддя (С. Скляренко);

Лев'яча грива рудого і трохи закучерявленого волосся обрамляє його низький лоб (Я. Гримайло);

О́чі закоти́лися / зако́чуються [під лоб (під ло́ба)] див. о́ко¹;

О́чі підкоти́лися під ло́ба (вго́ру) див. о́ко¹;

О́чі п'я́сти (пну́ти) [на лоб (ло́ба)] див. п'я́сти́;

Підко́чувати / підкоти́ти о́чі під ло́ба (вго́ру) див. підко́чувати¹;

(4) Спа́дистий лоб – лоб, який має невеликий схил згори до перенісся.

Спадистий лоб, перерізаний рівчаками глибоких зморщок, закінчувався зачіскою густого, зовсім сивого волосся (В. Собко);

Торка́ти (торкну́ти, сту́кати, посту́кати) па́льцем по ло́бі див. торка́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) о́ка в ло́бі (в голові́) <�Більш, ніж о́ка в ло́бі> див. о́ко¹.

○ (5) В лоб:

а) (зі сл. говорити, сказати і т. ін.) прямо, без натяків; відкрито, відверто.

– Що сказати? Що ставиться з любов'ю, з пошаною? Надто в лоб. А як висловиш це інакше? (Л. Дмитерко);

Те, що він викладає думки трохи по-газетному, “в лоб”, не заперечує їх безсумнівної щирості (І. Муратов);

[Кружило:] Так ми ж не прямо в лоб. Скажемо, що сигаретний дим забруднює атмосферу (із журн.);

б) (зі сл. іти, піти і т. ін.) не вдаючись до обхідного маневру; безпосередньо, назустріч.

– Ліва сторона в обхід! Підтягнути батальйон! Риссю! – Нещадименко! Підеш в лоб (О. Довженко);

Опівдні загін Сафар-бея розділився на дві частини. Одна під проводом Гаміда, щоб відтягнути на себе основні сили гайдуків, мала штурмувати в лоб головну дорогу (В. Малик);

в) (перев. зі сл. взяти) з передньої частини чого-небудь; спереду.

Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Гончар);

Через те, що в лоб “тигра” не могла взяти його рушниця, він [боєць] стріляв по тих танках, що йшли боком до нього (Л. Первомайський).

◇ [Аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть (вила́зять) / полі́зли (ви́лізли) див. о́ко¹;

[Аж] о́чі [з ло́ба (з голови́)] вила́зять (лі́зуть) див. о́ко¹;

Атакува́ти в лоб (в ло́ба) див. атакува́ти;

Би́ти ло́бом (лоба́ми) об зе́млю див. би́ти;

Би́ти [пря́мо] в лоб див. би́ти;

Бро́ви полі́зли на ло́ба див. брова́;

Ви́вело о́чі на лоб (на ло́ба, із ло́ба) див. виво́дити¹;

Ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (баньки́) [з ло́ба] див. видира́ти;

Ві́рне (пе́вне) о́ко [в ло́бі] див. о́ко¹;

Голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), див. голи́ти;

Грі́ти (па́рити) / нагрі́ти чу́ба (рідше чупри́ну, ло́ба) див. грі́ти;

Забри́ти лоб (ло́ба, чу́ба) див. забрива́ти;

Заголи́ти ло́ба див. заго́лювати²;

Записа́ти собі́ на ло́бі див. запи́сувати;

(6) Золоти́й лоб у кого і без дод. – хто-небудь дуже розумний, мудрий, здібний і т. ін.

Мудрують [люди].. Ми, бачте, сила, ми – стовби [стовпи]. У нас, мов, золоті лоби (Б. Грінченко);

(7) З-під ло́ба, зі сл. поглядати, дивитися і т. ін. – непривітно, недовірливо, сердито і т. ін.

– Чого ти мовчиш та тільки поглядаєш з-під лоба на мене? – спитав Єремія (І. Нечуй-Левицький);

– Ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї [мачуху] по-людському, а все з-під лоба (Б. Грінченко);

(8) Лоб (ло́бом) у лоб <�Лоб до ло́ба>, перев. з дієсл.:

а) дуже близько один біля одного; віч-на-віч.

Вмить опинився лоб до лоба Із фріцом дужим, молодим (С. Воскрекасенко);

Ми наблизилися до фронту, що гримів тисячами громів, і тут зовсім несподівано зустрілися лоб у лоб з групою німецьких “юнкерсів” (В. Малик);

Ще добре, що не зіткнулися лоб у лоб, а так десь кроків за двісті вигулькнула котовська зграя, зупинилася й витріщилася на червоний роз'їзд, що невідь-звідки тут узявся (В. Шкляр);

б) безпосередньо, впритул і т. ін.

По фронту в тридцять кілометрів йшли лісом танк на танк, лобом в лоб, і – горіли (О. Гончар);

Літаки на землі й у повітрі, літаки, що виконують “мертву петлю” і падають у піке, літаки, які заходять один одному в хвіст і мчать лоб у лоб (А. Дімаров);

Лоб у лоб стикаються поїзди. Одна за другою вибухають шахти (Б. Олійник);

Ло́бом горі́хи розбива́ти див. розбива́ти;

Ло́бом неширо́кий див. неширо́кий;

(9) Мі́дний лоб у кого і без дод., ірон.:

а) хто-небудь не дуже розумний; хтось упертий, нерозсудливий і т. ін.

Єгиптяни дали нам мідні лоби. Від ударів долі такі лоби тільки дужче блищать та навіки заклепуються. Користь від них бодай в упертості (П. Загребельний);

б) (чий) нерозсудливість; упертість.

Розламано навпіл напасників мідні лоби, застиглим очам вже не видяться слава й паради (С. Голованівський);

На ло́бі (на чолі́) напи́сано див. написа́ти;

(10) Не в лоб, так по ло́бі (по ло́бу), жарт. – немає жодної різниці; байдуже, однаково.

– Не з релігією кепсько, а з боротьбою проти релігійного впливу... – поправив Михайло. – Не в лоб, так по лобі... (П. Автомонов);

Обголи́ти ло́ба див. обго́лювати;

О́чі ма́ло (як) не ви́скочать / не виска́кують з голови́ (з орбі́т, з ло́ба) див. о́ко¹;

Підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю див. підставля́ти;

(11) По́вний лоб у кого, жарт. – хто-небудь розумний, тямущий, здібний і т. ін.

Ні, не забуть цього до гроба, коли побив мене йолоп за те, що в мене повний лоб, а в нього порожньо у лобі (В. Сосюра);

Поголи́ти лоб (чупри́ну і т. ін.), див. поголи́ти;

По́рожньо в голові́ (у ло́бі) див. по́рожньо;

(12) Пусти́й лоб у кого, зневажл. – хто-небудь нерозумний, нетямущий і т. ін.

Живіт товстий, а лоб пустий (Номис);

Пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню) див. пуска́ти;

Розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба) див. розбива́ти;

Сту́кнутися лоба́ми див. сту́кнутися;

Хоч голово́ю (ло́бом) об стіну́ товчи́ див. товкти́;

Хоч ку́лю в лоб див. ку́ля¹;

Хоч ло́бом (голово́ю) би́йся в (об) стіну́ (в (об) мур, ріг і т. ін.) див. би́тися;

Як (мов, ні́би і т. ін.) боля́чки на лоб див. боля́чка;

Як (рідше мов, ні́би і т. ін.) о́ка [в ло́бі (в голові́)] див. о́ко¹.