1. Приповідки або українсько-народня філософія

лоб

Живіт товстий, а лоб пустий.

Хоч і ситий, та дурний.

Раз батька в лоб, аби не знав куди соб.

Зроби заколот, аби не знав що діється, а тоді скористаєш. Соб—на ліво.

Раз батька в лоб, аби знав куди соб.

Коли діти управляють батьками. Соб — наліво.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лоб — лоб – чоло У прямому значенні чоло – те саме, що лоб, однак у мові спеціальної літератури воно невживане. "Високе його чоло перерізалося поміж бровами глибокими зморшками" (Адріан Кащенко), "Син стояв над могилою білою. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. лоб — лоб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. лоб — Чоло; (у предметах) перед, передок, фронт; ВУЛ. лобуряка, лобур. Словник синонімів Караванського
  4. лоб — див. галявина Словник синонімів Вусика
  5. лоб — лоба, ч. 1》 Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. || перен., розм. Про голову людини. Олімпійський лоб мед. — лоб, в якого внаслідок утворення остеофітів, збільшені лобні горби; ознака рахіту. Полірований лоб мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лоб — Чоло Словник чужослів Павло Штепа
  7. лоб — ЛОБ, ло́ба, ч. 1. Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І. Нечуй-Левицький); Академік Риндін відчув, як краплини поту скотилися по його лобі (В. Словник української мови у 20 томах
  8. лоб — лоб: ◊ па́льнути в лоб застрелити (ст): Як не вернетесь, я піду під суд за авто, як не заберете Ґаранової – мені в лоб пальне Дусько (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. лоб — (-а) ч. мол., жрм. Фізично сильна людина; здоровань. Словник жарґонної лексики української мови
  10. лоб — Череп Словник застарілих та маловживаних слів
  11. лоб — (аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. Фразеологічний словник української мови
  12. лоб — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови
  13. лоб — Лоб, ло́ба, ло́бові, на ло́бі; лоби́, лобі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. лоб — ЛОБ, ло́ба, ч. 1. Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (Н.-Лев., III, 1956, 320); Ступили обидва [цапки] на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити!... Словник української мови в 11 томах