лоб

ЛОБ, ло́ба, ч.

1. Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини.

По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (Н.-Лев., III, 1956, 320);

Ступили обидва [цапки] на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (Коцюб., І, 1955, 468);

Хвилястий чорний чуб спадає на високий прямий лоб (Стельмах, II, 1962, 388);

// перен., розм. Про голову людини.

— Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (Мирний, IV, 1955, 220);

[Суховій:] Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (Кроп., V, 1959, 323);

// чого і без додатка, перен. Передня частина чого-небудь.

Тверда й пряма, як меч легіонера, Розколина пробила лоб скали (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 15);

Машина м’яко вперлася лобом у тугу повітряну подушку й зупинилася (Чаб., Балкан. весна, 1960, 459).

∆ Бара́нячий (льодови́й) лоб, геол. — відшліфована льодовиком скеля, заокруглена з одного боку.

Схил, обернутий проти течії, стає положистим, а схил за течією льоду — крутим. Така форма скель зветься льодовим лобом, або баранячим (Курс заг. геол., 1947, 146).

∆ Би́ти ло́бом (лоба́ми) об зе́млю; Розбива́ти ло́ба (лоби́), зневажл. — схилятися перед ким-небудь, бити поклони.

Свого часу українські націоналісти безсоромно твердили, ніби Пушкін — ..мало цікавий для європейців, перед якими ці панове били лобами об землю (Рильський, III, 1956, 180);

— Створили собі ідола [божество] і давай перед ним розбивати лоби… (Гончар, Тронка, 1963, 206);

В лоб (в ло́ба):

а) в передню частину чого-небудь.

Коли б не треба було поспішати, він зараз без ніякого остраху підпустив би оцей танк під саме дуло гармати і лише тоді з усією люттю своєю ударив би в самий лоб (Головко, І, 1957, 289);

б) військ. фронтальним ударом; з фронту.

Три "яструбки" пішли фашистам у лоб (Ю. Янов., І, 1954, 49);

— Ви, пане Гульський, підете в лоб січовикам, а я з своїми черкасцями зайду ліворуч (Ле, Наливайко, 1957, 55);

в) надто прямолінійно; прямо.

Те, що він викладає думки трохи по-газетному, "в лоб", не заперечує їх безсумнівної щирості (Мур., Жила.. вдова, 1960, 30);

Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб (Кучер, Трудна любов, 1960, 220);

Комуністи замислили напоумляти "карапузів" [секту] не в лоб, не антирелігійною пропагандою.., а знаннями про походження та розвиток життя на землі (Вол., Місячне срібло, 1961, 289);

Голи́ти лоб див. голи́ти;

З-під ло́ба диви́тися (гля́нути і т. ін.) — хмуро, вороже, недружелюбно дивитися і т. ін.

Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Гр., І, 1963, 333);

Андрій з-під лоба дивився на начальника штабу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 21);

Ло́бом в лоб — про зустрічний рух, удар кого-, чого-небудь з кимось, чимось.

По фронту в тридцять кілометрів ішли лісом танк на танк, лобом в лоб, і — горіли (Гончар, IV, 1960, 61);

Ло́бом неширо́кий — нерозумний.

Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Шевч., II, 1953, 352);

Мі́дний (пусти́й) лоб див. мі́дний;

На ло́бі [собі́] записа́ти — дуже добре запам’ятати.

— Скажи: "Я їй цього не забуду!" Хай вона це запише собі на лобі!.. (Мирний, III, 1954, 55);

На ло́бі напи́сано у кого — видно з першого погляду, помітно із зовнішнього вигляду.

[Денис:] Я кожного з вас на пальцях знаю! [Пилип:] Це вже так і на лобі у тебе написано (Кроп., II, 1958, 49);

[Завірюха:] Здоровенькі були, панове міністри! [Мерчик:] А хіба в нас на лобі написано, що ми міністри? (Мам., Тв., 1962, 318);

О́чі на лоб (на ло́ба) лі́зуть (вила́зять) див. о́ко;

По́вний (золоти́й) лоб у кого — хтось розумний, мудрий.

Ні, не забуть цього до гроба, коли побив мене йолоп за те, що в мене повний лоб, а в нього порожньо у лобі (Сос., II, 1958, 364);

І люди є такі ледачі, Мудрують..: Ми, бачте, сила, ми — стовби. У нас, мов, золоті лоби (Гл., Вибр., 1951, 68);

Пусти́ти [собі́] ку́лю в лоб (в ло́ба) — застрелитися.

Рука його шарпнулась до кобури, — сам пущу собі кулю в лоб! (Гончар, II, 1959, 183);

Сту́кнутися лоба́ми на (в) чому — про зіткнення поглядів, інтересів і т. ін.

— Раз мало не стукнулись лобами на одному інтересі (Стельмах, II, 1962, 295);

Хоч ло́бом в сті́ну би́тися — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди.

Хоч лобом в стіну бийся, то не поможе (Номис, 1864, № 5664);

Як (більш, ніж) о́ка в ло́бі гляді́ти (пильнува́ти і т. ін.) кого, що, чого — дуже пильно доглядати, берегти.

— Усі чепурні [дочки], шанують одежу, усі глядять одежини як ока в лобі (Н.-Лев., І, 1956, 121);

Матір поважав [син], а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Вовчок, І, 1955, 80).

2. перен., вульг. Про хлопця, підлітка, парубка; лобуряка.

— Чого ж ви стоїте, лоби? — звернувся Гаркуша до парубків (Гончар, Таврія, 1952, 44);

// заст. Той, кого забрили в солдати.

— Зовсім було Якова прийняли і крикнули "Лоб!" — розказувала далі Настя (Мирний, IV, 1955, 46).