ловець
Ловить вовк, ловить, а як вовки спіймають — шкуру здирають.
Лихі люди погані і між собою.
На ловця і звір біжить.
Нагода трапляється тому, хто шукає її.
Лови вітра в полі.
Шкода труду, бо як вітра не зловиш, так і його.
Лови зайця в полі.
Він скорше біжить від тебе, його й не піймаєш.
На мід, а не жовч люди мух ловлять.
На щось добре чоловіка привабиш. Добре слово людей притягає ж лихе проганяє.
Джерело:
Приповідки або українсько-народня філософія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ловець — лове́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ловець — (звіра) мисливець, звіролов; (риби) рибалка, риболов; (княжий) ловчий. Словник синонімів Караванського
- ловець — -вця, ч. 1》 Той, хто ловить рибу, звіра тощо. 2》 Те саме, що мисливець (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ловець — ЛОВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто ловить рибу, звіра і т. ін. На ловця і звір біжить (приказка); Йде ловець, виносе [виносить] сітку, До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Я. Словник української мови у 20 томах
- ловець — МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. Словник синонімів української мови
- ловець — Лове́ць, ловця́, -вце́ві; ловці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ловець — ЛОВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто ловить рибу, звіра тощо. На ловця і звір біжить (Укр.. присл.., 1955, 269); Йде ловець, виносе сітку, До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Щог., Поезії, 1958, 384); — Тигрів п’ятдесят шість [убив].. Словник української мови в 11 томах
- ловець — Лове́ць, -вця́ м. 1) Ловець, охотникъ. На ловця і звір біжить. Ном. № 9940. 2) Садовничье орудіе для сниманія фруктовъ съ дерева. ум. ловчик. Словник української мови Грінченка