1. Словник української мови у 20 томах

ловець

ЛОВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Той, хто ловить рибу, звіра і т. ін.

На ловця і звір біжить (приказка);

Йде ловець, виносе [виносить] сітку, До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Я. Щоголів);

– Двадцять чотири [тигри] живцем піймав для звіринців .. Ось який це стрілець і ловець (О. Довженко);

Не одному вже ловцю пси в пригоді стали, і мисливці хватку цю мертвою назвали (Д. Білоус);

Тепер не був я серед ловців, але й не хотів ставати посібником тих, супроти яких вони вибрались у ліс (Валерій Шевчук);

* Образно. Інстинкт досвідченого ловця душ підказував містерові Томазо, що на цього руського слід звернути увагу (П. Загребельний).

2. Те саме, що мисли́вець 1.

Ловці шатнули по гаях, Дались на полювання (П. Грабовський);

Розтеклись ловці по гаю, Полювали цілу днину, Та коли б вже вполювали Хоч на сміх яку пташину! (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ловець — лове́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ловець — (звіра) мисливець, звіролов; (риби) рибалка, риболов; (княжий) ловчий. Словник синонімів Караванського
  3. ловець — -вця, ч. 1》 Той, хто ловить рибу, звіра тощо. 2》 Те саме, що мисливець (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ловець — Ловить вовк, ловить, а як вовки спіймають — шкуру здирають. Лихі люди погані і між собою. На ловця і звір біжить. Нагода трапляється тому, хто шукає її. Лови вітра в полі. Шкода труду, бо як вітра не зловиш, так і його. Лови зайця в полі. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. ловець — МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. Словник синонімів української мови
  6. ловець — Лове́ць, ловця́, -вце́ві; ловці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ловець — ЛОВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто ловить рибу, звіра тощо. На ловця і звір біжить (Укр.. присл.., 1955, 269); Йде ловець, виносе сітку, До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Щог., Поезії, 1958, 384); — Тигрів п’ятдесят шість [убив].. Словник української мови в 11 томах
  8. ловець — Лове́ць, -вця́ м. 1) Ловець, охотникъ. На ловця і звір біжить. Ном. № 9940. 2) Садовничье орудіе для сниманія фруктовъ съ дерева. ум. ловчик. Словник української мови Грінченка