1. Словник української мови в 11 томах

ловець

ЛОВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Той, хто ловить рибу, звіра тощо.

На ловця і звір біжить (Укр.. присл.., 1955, 269);

Йде ловець, виносе сітку, До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Щог., Поезії, 1958, 384);

— Тигрів п’ятдесят шість [убив].. і двадцять чотири живцем піймав для звіринців.. Ось який це стрілець і ловець (Довж., І, 1958, 101);

*Образно. Та хто твої [А. М. Бучми] почислить ролі, Хто оспіває до кінця Мисливця славного у полі, На сцені — людських душ ловця! (Рильський, III, 1961, 91).

2. Те саме, що мисли́вець (у 1 знач.).

Ловці шатнули по гаях, Дались на полювання (Граб., І, 1959, 412);

Розтеклись ловці по гаю, Полювали цілу днину, Та коли б вже вполювали Хоч на сміх яку пташину! (Л. Укр., І, 1951, 366).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ловець — лове́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ловець — (звіра) мисливець, звіролов; (риби) рибалка, риболов; (княжий) ловчий. Словник синонімів Караванського
  3. ловець — -вця, ч. 1》 Той, хто ловить рибу, звіра тощо. 2》 Те саме, що мисливець (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ловець — ЛОВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто ловить рибу, звіра і т. ін. На ловця і звір біжить (приказка); Йде ловець, виносе [виносить] сітку, До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. ловець — Ловить вовк, ловить, а як вовки спіймають — шкуру здирають. Лихі люди погані і між собою. На ловця і звір біжить. Нагода трапляється тому, хто шукає її. Лови вітра в полі. Шкода труду, бо як вітра не зловиш, так і його. Лови зайця в полі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ловець — МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. Словник синонімів української мови
  7. ловець — Лове́ць, ловця́, -вце́ві; ловці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ловець — Лове́ць, -вця́ м. 1) Ловець, охотникъ. На ловця і звір біжить. Ном. № 9940. 2) Садовничье орудіе для сниманія фруктовъ съ дерева. ум. ловчик. Словник української мови Грінченка