ломити
ЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. ло́млять; недок.
1. кого, що, розм. Те саме, що лама́ти 1–3, 6.
То не тур казковий .. ломить дерево під ногою, розбиває камінь копитом і піною росить траву (Г. Хоткевич);
– Ой цвіт калину ломить, передня най ся вклонить, передня уклонилась, а задня залишилась, – веде Христина дівчат (Р. Іваничук);
Тиха вода береги ломить (Номис);
– Яка сила – народ, – задумано промовив Тур. – Як його ломить, трощить ворог, а народ сміється над ним [з нього] (М. Стельмах);
Ломите протестом мовчання своє слово? (О. Кобилянська);
І вода насподі темна, студена, зразу ломить в кістках, ноги аж заклякають (В. Близнець);
Боліли ноги й руки. І ломило в крижах (Б. Харчук);
– Та мене, правду кажучи, наче щось ломить (Панас Мирний);
Шию так крутило, неначе там засіло з десяток жорстоких ревматизмів, наче її ломив хтось (В. Винниченко).
2. від чого і без дод., безос., перен. Бути у надзвичайно великій кількості.
Ніде кінця не бачилось ланам, Од жовтих скирд ломило землю там (Я. Щоголів).
◇ Лама́ти (зала́мувати, ломи́ти) / залама́ти (заломи́ти) ру́ки див. лама́ти;
Лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку (бриль) див. лама́ти;
(1) Но́ги ло́мить кому – хто-небудь відчуває біль у ногах від холоду.
Ще в наймах почала вона боятись холоду.., восени ходила через болото – стало їй ноги ломити (Грицько Григоренко);
– Приказуйте своїй прислузі, а не мені. Вам так само далеко туди, як і мені. – Мене ломить нога (Б. Лепкий).
Значення в інших словниках
- ломити — ломи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ломити — ЛАМАТИ; (- сон) долати, бороти, налягати; (в костях) нити, боліти. Словник синонімів Караванського
- ломити — ломлю, ломиш; мн. ломлять; недок. 1》 перех., розм. Те саме, що ламати 1), 2), 3), 6). 2》 неперех. і від чого, безос., перен. Бути у надзвичайно великій кількості. 3》 перех., перен. Долати, бороти кого-небудь (про сон, утому і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ломити — лама́ти (рідко ломи́ти) (собі́) го́лову над чим, рідше про що і без додатка. 1. Напружено думати, намагаючись зрозуміти щось, розібратися в чомусь. Сам собі ламав голову над тим — що ж таки трапилось? (А. Фразеологічний словник української мови
- ломити — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил. Словник синонімів української мови
- ломити — Ломи́ти, ломлю́, ло́миш, ло́млять = лама́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ломити — ЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. ло́млять; недок. 1. перех., розм. Те саме, що лама́ти 1, 2, 3, 6. Геть, вітри-розбійники, не шуміть, нашу любу яблуньку не ломіть! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 46); Ломила я квіт калини, ломила я ружу (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- ломити — Ломити, -млю, -миш гл. 1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Грин. III. 319. Дурень і м'яло ломить. Ном. № ЗОЗО. А милая по милому білі ручки ломить. Чуб. V. 265. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Мет. 18. Словник української мови Грінченка