1. Словник української мови в 11 томах

ломити

ЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. ло́млять; недок.

1. перех., розм. Те саме, що лама́ти 1, 2, 3, 6.

Геть, вітри-розбійники, не шуміть, нашу любу яблуньку не ломіть! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 46);

Ломила я квіт калини, ломила я ружу (У. Кравч., Вибр., 1958, 118);

Стучи! Стучи!..Ломи, січи Каміння, злото добувай! (Черн., Поезії, 1959, 69);

Тиха вода береги ломить (Номис, 1864, № 3030);

Ломлять донці збиту з поля шляхту, до річки притискують… (Кач., II, 1958, 451);

— Він дав прилюдно запоруку, якої не ломить ні один варяг (Оп., Іду.., 1958, 348);

Нині чогось у мене нога болить. Ломить вище коліна (Коцюб., III, 1956, 189);

[Стара Бавмертиха:] І в грудях йому болить і в крижах ломить (Л. Укр., IV, 1954, 444);

На світанку, коли все тіло ломить від утоми, хочеться задрімати (Перв., Невигадане життя, 1958, 289);

— Та мене, правду кажучи, наче щось ломить (Мирний, І, 1949, 273);

Старий Папаяніс нездужав. Ломить кості, тягне в попереку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 497).

◊ Го́лову ломи́ти — Те саме, що Го́лову лама́ти ( див. голова́).

Зоня ломила собі голову над іншою загадкою: — Мені лише цікаво, яку штуку втне нам тітка Клавда (Вільде, Сестри.., 1958, 505).

2. неперех. і від чого, безос., перен. Бути у надзвичайно великій кількості.

Ніде кінця не бачилось ланам, Од жовтих скирд ломило землю там (Щог., Поезії, 1958, 167).

3. перех., перен. Долати, бороти кого-небудь (про сон, утому і т. ін.).

Сон мене ломить, і я засипаю (Фр., IV, 1950, 181).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ломити — ломи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ломити — ЛАМАТИ; (- сон) долати, бороти, налягати; (в костях) нити, боліти. Словник синонімів Караванського
  3. ломити — ломлю, ломиш; мн. ломлять; недок. 1》 перех., розм. Те саме, що ламати 1), 2), 3), 6). 2》 неперех. і від чого, безос., перен. Бути у надзвичайно великій кількості. 3》 перех., перен. Долати, бороти кого-небудь (про сон, утому і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ломити — ЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. ло́млять; недок. 1. кого, що, розм. Те саме, що лама́ти 1–3, 6. То не тур казковий .. ломить дерево під ногою, розбиває камінь копитом і піною росить траву (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. ломити — лама́ти (рідко ломи́ти) (собі́) го́лову над чим, рідше про що і без додатка. 1. Напружено думати, намагаючись зрозуміти щось, розібратися в чомусь. Сам собі ламав голову над тим — що ж таки трапилось? (А. Фразеологічний словник української мови
  6. ломити — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  7. ломити — Ломи́ти, ломлю́, ло́миш, ло́млять = лама́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ломити — Ломити, -млю, -миш гл. 1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Грин. III. 319. Дурень і м'яло ломить. Ном. № ЗОЗО. А милая по милому білі ручки ломить. Чуб. V. 265. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Мет. 18. Словник української мови Грінченка