людний
ЛЮДНИ́Й, а́, е́, діал.
Людський, властивий людині.
* Образно. – Цвісти між бур'яном – бодай би не діждати! На ввесь садок одна [Фіалка], та не людна́; Дала красу веселая весна, Та не дала їй долі (Л. Глібов).
ЛЮ́ДНИЙ, а, е.
Те саме, що багатолю́дний.
[Галя:] Мені здається, добре б було учителькою стати... От, хоч і тут... Містечко тут велике, людне (Панас Мирний);
Часто, вертаючись із людних зборів, почував гнітющу самотність, пустку в думках і стому (В. Підмогильний);
Вони увійшли всередину й опинилися в людному місті з гарними кам'яними будівлями (Ю. Винничук);
Ще я пам'ятаю, як у селі в людних місцях – біля клубу школи, сільради, пошти – висіли оголошення про набір на роботу і переселення на південь України (М. Матіос).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- людний — лю́дний прикметник людни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- людний — Велелюдний, багатолюдний, столикий, стоголовий; П. заселений, населений. Словник синонімів Караванського
- людний — I людн`ий-а, -е, діал. Людяний. II л`юдний-а, -е. Те саме, що багатолюдний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- людний — БАГАТОЛЮ́ДНИЙ (який складається з великої кількості людей; у якому, на якому в певний час перебуває багато людей), ЛЮ́ДНИЙ, ВЕЛЕЛЮ́ДНИЙ. Багатолюдний натовп; Максим Нерчин стояв на трибуні і вів з багатолюдним залом розмову про розщеплення ядра (Н. Словник синонімів української мови
- людний — Людни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- людний — ЛЮ́ДНИЙ, а, е. Те саме, що багатолю́дний. Збори були людні — зібралося ціле село (Рад. Укр., 31. III 1950, 2); [Галя:] Мені здається, добре б було учителькою стати… От, хоч і тут… Містечко тут велике, людне (Мирний, V, 1955, 157)... Словник української мови в 11 томах
- людний — Людни́й, -а́, -е́ 1) Людской, свойственный человѣку. Одно, та й те не людно (про дитину). Ном. № 9203. 2) Многолюдный. Левиц. Пов. 297. К. Псалт. 98. Словник української мови Грінченка