людний
ЛЮ́ДНИЙ, а, е. Те саме, що багатолю́дний.
Збори були людні — зібралося ціле село (Рад. Укр., 31. III 1950, 2);
[Галя:] Мені здається, добре б було учителькою стати… От, хоч і тут… Містечко тут велике, людне (Мирний, V, 1955, 157);
Спинився [Саїд Алі] біля найбільш людної чайхани (Ле, Міжгір’я, 1953, 18);
Який же він [шлях до міста] гучний, та людний, та порохний! (Вовчок, І, 1955, 288);
Є у мене звичка — ходити по вулицях і тулитися до людних місць (Ю. Янов., І, 1958, 236).
ЛЮДНИ́Й, а́, е́, діал. Людяний.
*Образно. — Цвісти між бур’яном — бодай би не діждати! На ввесь садок одна [Фіалка], та не людна́; Дала красу веселая весна, Та не дала їй долі (Гл., Вибр., 1951, 140).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- людний — лю́дний прикметник людни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- людний — Велелюдний, багатолюдний, столикий, стоголовий; П. заселений, населений. Словник синонімів Караванського
- людний — I людн`ий-а, -е, діал. Людяний. II л`юдний-а, -е. Те саме, що багатолюдний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- людний — ЛЮДНИ́Й, а́, е́, діал. Людський, властивий людині. * Образно. – Цвісти між бур'яном – бодай би не діждати! На ввесь садок одна [Фіалка], та не людна́; Дала красу веселая весна, Та не дала їй долі (Л. Глібов). ЛЮ́ДНИЙ, а, е. Те саме, що багатолю́дний. Словник української мови у 20 томах
- людний — БАГАТОЛЮ́ДНИЙ (який складається з великої кількості людей; у якому, на якому в певний час перебуває багато людей), ЛЮ́ДНИЙ, ВЕЛЕЛЮ́ДНИЙ. Багатолюдний натовп; Максим Нерчин стояв на трибуні і вів з багатолюдним залом розмову про розщеплення ядра (Н. Словник синонімів української мови
- людний — Людни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- людний — Людни́й, -а́, -е́ 1) Людской, свойственный человѣку. Одно, та й те не людно (про дитину). Ном. № 9203. 2) Многолюдный. Левиц. Пов. 297. К. Псалт. 98. Словник української мови Грінченка