1. Словник української мови у 20 томах

людомор

ЛЮДОМО́Р, а, ч., книжн.

Той, хто морить, знищує в муках людей.

Її [Україну] не взяти змором, .. не обдурить Підступним тим, кривавим людоморам (Л. Забашта);

Від того упоєного местю людомора [Вепра] всього можна сподіватися (Д. Міщенко);

Я думаю про ті чорні хлібні окрайки, відвойовані моїми бабою у людоморів, і згадую торби з сухарями: цілушками і шкуринками (Г. Тарасюк);

// Уживається як лайливе слово.

Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Розбойник не стане (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. людомор — людомо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. людомор — -а, ч., книжн. Той, хто морить, знищує в муках людей. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. людомор — ЛЮДОМО́Р, а, ч., книжн. Той, хто морить, знищує в муках людей. Її [Україну] не взяти змором, ..не обдурить Підступним тим, кривавим людоморам (Забашта, Пісня.., 1961, 35); І казяться, лютують людомори — життя, народів, миру вороги (Гонч., Вибр. Словник української мови в 11 томах