люмпен
ЛЮ́МПЕН, а, ч.
Людина з декласованих верств населення.
Менi здавалося, що село – здоровий органiзм, а люмпен сiльський – це ледацюги, конокради, пияки (Р. Федорів);
Скудовчений люмпен працює ліктями, продирається у штаб революції (Л. Костенко);
// Бідняк; людина, що живе в крайній бідності.
Не чуючи біди, люмпен-науковець весело базікав у колі професури та великої рідні аспіранта (А. Крижанівський);
Мирон ніколи не був люмпеном. Він завжди був при грошах і при самоповазі (Г. Тарасюк);
В. Шевчук виводить два типи персонажів: “обивателів” (пристосуванців) і люмпен-інтелігентів (людей, які “живуть чесно”) (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люмпен — лю́мпен іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- люмпен — -а, ч., фам. Людина з декласованих верств населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- люмпен — БОСЯ́К розм. (зубожіла, соціально й морально занепала людина з декласованих шарів населення — перев. у дореволюційній Росії), ХАЛАМИ́ДНИК заст.; ЛЮ́МПЕН розм., ДРАБ діал., зневажл. (безвідносно до країни). Словник синонімів української мови
- люмпен — ЛЮ́МПЕН, а, ч., фам. Людина з декласованих верств населення. Вони зовсім не матроси, а миколаївські люмпени, які не звикли воювати гарматами (Ю. Янов., І, 1954, 271); Все вишкребли [фашисти], що мали. Словник української мови в 11 томах